«Андрій Содомора – видатний сучасний перекладач літератури Стародавнього Риму» (ID:704156)

АНДРІЙ СОДОМОРА – ВИДАТНИЙ СУЧАСНИЙ ПЕРЕКЛАДАЧ ЛІТЕРАТУРИ СТАРОДАВНЬОГО РИМУ Відомо, що нині латинську мову прийнято вважати мертвою. Статус мертвої мови зумовлений тим, що люди, для яких вона є рідною, не народжуються вже принаймні півтори тисячі років. Однак ця мова існує в писемних пам’ятках, літературних творах, перероджується в перекладах. Одним із найвідоміших перекладачів античних творів друг. пол. ХХ і поч. ХХI ст. є Андрій Содомора, який має свій погляд на мову: «Мова незалежно від того, розмовна чи ні, мертвою бути не може. До сфери мертвого належать речі, тіло, що вмирає, а слово, навіть якщо воно тисячоліття не є в розмовному обігу, усе одно живе. Бо інакше ми тоді пили б із мертвого джерела, а не із живого… Тобто мертвих мов не буває, а є тільки мертве сприймання» [7]. Окрім цього, він зазначає: «Варто, щоб і грека, й латина були «віконцями» у живий світ античності, щоб учень (студент) зрозумів: не буває «мертвих» мов, адже людина покликана жити в духовному просторі, де Гомер бесідує з нашим Кобзарем, Горацій − з Франком, Паскаль − з Архілохом…» [1, с. 15]. Як бачимо, для перекладача латинська мова не є мертвою. Більше того, він стверджує: «Коли себе зорієнтуємо, що ми у слові, наче у храмі, то це буде живе слово». Недарма ж про нього пишуть: «Содоморі вдається пробитися через товщу віків, вловлювати, реагувати і виношувати настрій слова». До своїх перекладів автор додає коментарі, завдяки яким читач може відчути себе в одному духовному просторі з античними авторами. Варто наголосити на тому, що саме з зазначеного підходу до мови народилася книга А. Содомори «Жива античність» – поетизована розповідь про великих Майстрів Слова: Гомера, Сапфо, Еврипіда, Вергілія, Горація. А. Содомора писав: «Перекладацька праця для мене була великою школою письма: я постійно вчився писати, працюючи над синтаксисом, добираючи потрібних слів, фразеологічних висловів, пізнаючи вагу розділових знаків, зокрема, − тире (дуже його люблю); головне ж, передусім у перекладах римських поетів, намагався, як і вони, бути стислим, економним у письмі – тримався відомої засади: «Потрібне слово – на потрібне місце» [1, с. 17]. У своїх перекладах А. Содомора подає античний матеріал у контексті загальнокультурного простору з акцентом на український компонент. Серед його перекладів твори різних жанрів, стилів, віршових та прозових форм. Мета А. Содомори – як і в античності, поєднати образне мислення з наукою (те, що було основою творчості Лукреція) та винести перекладознавчі проблеми на ширший читацький загал, не зменшуючи глибини дослідження. «Те, що робить А. Содомора, – це не просто переклад, відшукування відповідників до чужих слів та асоціацій у рідній культурі, а розширення обріїв духовності свого народу» [7]. Перекладацька діяльність «видатного Майстра українського красного письменства» [5] А. Содомори розпочалася в стінах Львівського державного (з 1999 р. – національного) університету імені І. Франка, де завжди зберігалися глибокі традиції античності. Викладачі кафедри класичної філології, зокрема, Ю. Мушак, М. Білик, Й. Кобів, перекладали твори античних авторів українською мовою й заохочували до цього своїх студентів. Перший друкований переклад А. Содомори – оди Горація «До друга» – було опубліковано в 1961 р. на сторінках збірника «Питання класичної філософії». М. Гаспаров назвав повний переклад Горація таким подвигом, перед яким можна лише схилити голову. С. Аверинцев, зізнаючись, що любить оди Горація понад усяку міру, стверджував, що перекладати його – праця пекельна. Уже наступного року вийшов перший книжковий переклад комедії «Відлюдник» давньогрецького драматурга Менандра. Сам А. Содомора зазначав, що «цей твір став його першою значною працею». Проте конструктивна рецензія Г. Кочура під назвою «Вперше в Радянському Союзі» заохочувала й водночас була ніби відром холодної води на голову перекладачеві.