Зразок роботи
ВСТУП
Специфіка розвитку лідерських якостей у дітей із порушеннями мовлення актуальна протягом кількох століть, але й до сьогодні залишається відкритою для досліджень. Відомо, що діти з мовленнєвими порушеннями мають проблеми із соціалізацією, тим самим, у них менше шансів стати лідером, до якого б дослухались члени колективу. Лідерські якості – риса сильної і наполегливої людини, яка ставить перед собою мету і крокує до її виконання. Діти, які мають певні мовленнєві особливості, характеризуються і недостатньо сформованими психічними процесами, такими як мислення, сприйняття, увага. Саме через ці фактори їм важко займати лідерські позиції, вони соромляться себе та своєї вимови, їх не сприймають однолітки. На фоні цих особливостей у майбутньому можуть сформуватись серйозні комплексні порушення, які істотно негативно вплинуть і на навчання, і на кар’єру, і навіть на особисте життя. Тому важливо ще зі шкільної лави допомогти їм віднайти в собі і розвинути лідерські здібності, для того аби в майбутньому діти змогли себе реалізувати та стати успішними, в першу чергу, для себе і для суспільства.
Прагнення знайти шляхи вирішення зазначеного протиріччя визначило проблему дослідження – вивчення особливостей розвитку лідерських якостей у дітей старшого шкільного віку з мовленнєвими порушеннями.
Актуальність теми. По-перше, соціометрія як метод виявлення лідера може вплинути на розвиток суспільства, тому що при виокремленні лідера в колективі можна розвинути його/її потенційні здібності, тим самим випустити сильного індивіда на суспільну арену. По-друге, соціометрія може допомогти вчителю знайти важелі впливу та налагодити взаємодію з колективом через позиції лідера.
Новизна дослідження характеризується тим, що виявлення лідерів серед дітей, які мають мовленнєві порушення, за допомогою методу соціометрії досліджується, аналізується та висвітлюється на локальному рівні вперше.
Об’єктом дослідження є шкільний колектив та індивідуальні особливості учня з мовленнєвими порушеннями.
Предмет дослідження – розвиток лідерських якостей в учнів старшого шкільного віку з мовленнєвими порушеннями.
Гіпотеза дослідження полягає у припущенні: існує взаємозв'язок при виокремленні лідера його самооцінки та рівня концентрації уваги.
Мета дослідження – виявлення найбільш ефективних способів розвитку лідерських якостей.
Виходячи з поставленої мети дослідження, визначення його об'єкта, предмета, гіпотези, були сформульовані наступні завдання:
1. розглянути поняття і типи лідерства;
2. розглянути поняття соціометрії;
3. виявити лідерів в учнівському колективі;
4. перевірити взаємозв’язок між рівнем розвитку лідерських якостей, рівнем самооцінки та рівнем концентрації уваги;
Теоретико-методологічною основою дослідження є роботи П. Волкова, А. Л. Журавльова, Р.Л. Кричевського, А.В. Петровського, Л.І. Уманського, А.С. Чернишова та інших.
Науковці, соціологи, психологи, педагоги й сьогодні приділяють увагу проблемі лідерства, над якою тією чи іншою мірою працювали багато дослідників. Зокрема, широко відомі праці Г. М. Ашина, І.П. Волкова, В. Д. Гончарова, Є.М. Дубрівської, Н.С. Жеребової, І.С. Кона, Р. Л. Кричевського, Є.С. Кузьміна, Б. Д. Паригіна, І.С. Полонського, Л. І. Уманського. Значний емпіричний матеріал з проблеми лідерства накопичено за кордоном. Її досліджували Кен Бланшар, Курт Левін, Дуглас Макгрегор, Бернс Митчел, Фред Фідлер, Роберт Хаус, Поль Херсі та багато інших [34].
Природа, специфіка, функції, типологія лідерства як форми неформального керівництва досліджуються у працях В.Ф. Ануфрієва, В. І. Зацепіна, Т.Н. Мальковської. Прояви лідерства в дитячих групах на кожному віковому етапі, їх специфіку й організаторські та координаційні функції широко розглянуто у працях психологів: Г.М. Драгунової, О. С. Залужного, І.С. Кона, А.П. Краковського, Д.І. Фельдштейна.
Формування мотивації лідерства відповідно до вікового підходу у вивченні онтогенезу особистості досліджували Л.І. Божович, Д.Б. Ельконін, С.В. Походенко. Проблему виховання лідерів, створення умов для розвитку лідерських здібностей та формування соціально-активної особистості розглядали такі відомі педагоги і психологи, як І.Д. Бех, І.П. Іванов, А. Н. Лутошкін, А.С. Макаренко, С.М. Мудрик, Л.І. Новикова, І. П. Підласий, В.О. Сухомлинський [20, c. 1].
Аналіз останніх досліджень і публікацій доводить, що серед вітчизняних науковців питанням лідерства займались: П.В. Ворона, І.О. Дробот, Р. М. Плющ, І.В. Козюра, В.В. Мамонова, А.І. Рудська, Н.О. Трач, Т.Г. Фелькель [3, c. 1].
Розвиток особистісних якостей лідера досліджували Л. Балясна, Н. Большунова, Р. Ділтс, Ф. Ільясов, В. Коритло, Д. Крюгер, Л. Проколіенко, С. Сміт, А. Сосланд, П. Херсей.
Для вирішення поставлених завдань і перевірки висунутої гіпотези використано такі методи дослідження:
- теоретичні методи: аналіз психолого-педагогічної літератури;
- емпіричні методи, що включають тестування, формуючий експеримент, методи обробки даних: кількісний аналіз із використанням методів математичної статистики і якісний аналіз результатів дослідження.
У ході дослідницького завдання були використані наступні методики: соціометрія, анкетування, спостереження, бесіда, опитування.
Структура: робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаних джерел, додатків.
Магістр