Зразок роботи
Вступ.
Серед захворювань незаразної етіології аліментарна анемія є досить
розповсюдженою у поросят в ранньому періоді онтогенезу і супроводжується розвитком
вторинної імунної недостатності, що посилює у них віковий імунний дефіцит. На тлі зниження
імунного статусу в тварин виникають вторинні захворювання органів травної і дихальної
систем.
На сьогоднішній день розкрито основні причини і механізми розвитку патологічних
процесів при аліментарній анемії у поросят, розроблені способи діагностики, лікування і
профілактики даної хвороби. Однак, неповними і часто суперечливими залишаються
повідомлення про стан імунної системи при анемії і способах її корекції, можливості
комплексного застосування імуностимуляторів і препаратів, що містять залізо. Тому особливої
актуальності набуває пошук додаткових засобів комплексної профілактики аліментарної анемії,
вікових і набутих імунодефіцитів.
Метою роботи було визначення критеріїв діагностики та впровадження засобів
профілактики аліментарної залізодефіцитної анемії у поросят в умовах фермерського
господарства. Для цього використовували комплекс досліджень.
Результати дослідження показали, що при проведенні патологоанатомічного розтину 11
загиблих поросят, встановлені найбільш характерні для аліментарної анемії патологічні процеси:
блідість скелетних м’язів, слизових оболонок і внутрішніх органів, а також атрофія органів
кровотворення – тимусу, селезінки, лімфатичних вузлів. Проведені лабораторні дослідження
крові хворих на аліментарну анемію поросят показало зменшення концентрації гемоглобіну
(менше 70 г/л), що в середньому становило 63,9 ± 0,93 г/л і було достовірно нижче порівняно зі
здоровими тваринами, в яких рівень гемоглобіну склав 97,1 ± 1,23 г/л (р < 0,05); зниження
кількості еритроцитів до 4,20 ± 0,048 × 1012/л і величини гематокриту до 26,1 ± 0,5 %. При цьому
в групі здорових тварин ці показники відповідно становили 5,11 ± 0,04 × 1012/л і 37,4 ± 0,6 %.
Також спостерігали зменшення кількості лейкоцитів до 6,63 ± 0,24 × 109
/л, лімфоцитів до
3,71 ± 0,12 × 109
/л. У здорових тварин дані показники були вірогідно вищими й склали
відповідно 10,4 ± 0,68 × 109
/л і 6,15 ± 0,45 × 109
/л (р < 0,05).
Для випробування засобів профілактики захворювання відібрано 28 поросят 2-х добового
віку за принципом умовних аналогів, з яких сформовано чотири групи. Тварини всіх груп
перебували в однакових умовах годівлі і утримання. Поросятам контрольної групи вводили
“Фероглюкін-75” у дозі 2,0 см3 на тварину внутрішньом’язово, дворазово з інтервалом 7 діб (в 4-
і 11- добовому віці, як у господарстві). Поросятам першої дослідної групи застосовували
препарат “Феровет+В12” у дозі 1,0 см3 на 1 кг маси тіла внутрішньом’язово, у ті ж терміни.
Тваринам другої дослідної групи на тлі внутрішньом’язового застосування препаратів
“Ферофарм мультивіт” + “Гамалайф” (2,0 см3 на 1 кг маси та 1,0 см3 відповідно) дворазово з
інтервалом 7 діб, перорально вводили “Піггібуст” у дозі 2 мг на голову, 10 діб один раз на добу.
Встановлено, що в контрольній групі, де застосовувався препарат “Фероглюкін-75” до
15-добового віку спостерігалися низькі показники концентрацїя гемоглобіну, кількості
еритроцитів і гематокриту. Кращі результати отримані в другій групі, де показники,
перебуваючи в межах норми, перевищували контрольні за вмістом гемоглобіну на 8,4 %,
кількістю еритроцитів – на 12,9 %, показником гематокриту – на 19,2 %, кольоровим показником
крові – на 21,1 %. Трохи нижчі показники зафіксовані в першій груп, де застосовували препарат
“Феровет + В12”.
Висновок. Найбільш ефективним при профілактиці аліментарної анемії поросят
виявилася схема застосування препаратів, яка включала внутрішньом’язове застосування
препаратів “Ферофарм мультивіт” + “Гамалайф” та оральне введення вітамінного препарату
“Піггібуст”.
Магістр