Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність теми дослідження. Комунікація як процес обміну осмисленими повідомленнями в знаковій формі - необхідний елемент соціального буття людини. Розвиток суспільства, починаючи з ранніх стадій, супроводжувався вдосконаленням засобів спілкування і йшов шляхом пошуків каналів для передачі думок та емоцій з найменшими викривленнями. Винайдення писемності, телеграфу, телефону, радіо, телебачення знаменують важливі етапи у розвитку людського суспільства.
Одним з найефективніших сучасних засобів масової комунікації є телебачення. Природно, що воно стало предметом наукових досліджень.
Варто зазначити, що жодний засіб інформації, не говорячи вже про мистецтво, не знало такого стрімкого і бурхливого розвитку, яке одержало телебачення.
Телебачення було винайдено як технічний засіб, що дозволяє бачити на відстані, бачити за межами природних можливостей людського ока. Але телебачення разом зі своїми плюсами набуло і багато мінусів. Мінуси полягають в тому, що телебачення настільки вкорінилося в життєдіяльність суспільства, що думку з екрану вони сприймають як істину. Кілька років тому ректор Бостонського університету в сумному розпачі заявив: «Якщо захоплення наших співвітчизників телебаченням буде продовжуватися, то, зважаючи на ідіотський характер програм, можна стверджувати, що ми виховаємо покоління недоумкуватих».
Найбільша відмінність з ряду ознак відзначається між пресою як каналом письмової комунікації і радіо, а також телебаченням як каналами усної комунікації. Зокрема, безпосереднє представлення інформації в телепередачі виключає двозначність. Динаміка передачі інформації, ефект співучасті, ступінь повноти зворотного зв'язку також різні. Усе більше освоює сучасне телебачення такі можливості, як присутність аудиторії в студії, відкіля йдуть передачі, телеінтерв'ю, різні «шоу», у тому числі і з питань культури. Будучи одним з найбільш досконалих на сьогоднішній день засобів відображення реальної дійсності, життя суспільства у всіх її проявах, телебачення в той же час являє собою багатий джерело інформації, зручний інструмент масової комунікації, засіб вивчення суспільства, його розвитку.
На думку багатьох вітчизняних авторів, теоретична і методологічна база масової комунікації знаходяться в стадії становлення. Проблема організації практичної діяльності засобів масової комунікації завжди була актуальною для вітчизняної та зарубіжної науки. Досить широко висвітлена вона і в соціологічній літературі. Однак найбільш вивченою частиною даної проблематики є історичний досвід розвитку засобів масової комунікації. До нього звертаються багато вчених: одні - у спеціальних працях з історії, інші - проводячи історичні паралелі, як досить переконливі. Спрямованість робіт до конкретних історичних періодів цілком виправдана: саме в періоди реформ, революційних, соціально-економічних і політичних перетворень зростає роль і вплив засобів масової комунікації в суспільстві. В роботі аналізується процес становлення та розвитку українського телебачення як засобу масової комунікації, який розпочався у другій половині ХХ ст. Саме в цей період, внаслідок запровадження в практику досягнень науково-технічної революції, зокрема в галузі інформаційних технологій, та істотних змін у соціально-політичній ситуації формується українське телебачення - як за географічними ознаками, так і змістовним наповненням.
Теоретична і практична значущість даної роботи полягає в тому, що важливим чинником розвитку телевізійного мовлення слід визнати стрімкий рух до єдиного загальносвітового інформаційного процесу, який перетвориться на реальність завдяки утвердженню всесвітнього телебачення. Враховуючи величезний вплив телебачення на свідомість мас людей, неодмінно постає питання про те, хто буде керувати телебаченням, а, отже, й умами мільйонів громадян. Наскільки етично це управління, не таїть чи в собі розвиток телебачення зростання навіювання чужої волі і впровадження психічних установок, спрямованих на отупіння і підпорядкування людей.
Магістр