Зразок роботи
Розділ І. Теоретичні основи управління змінами в організації.
1.1. Природа, джерела та необхідність проведення змін в організації.
Зміни важливі для будь-якої організації, оскільки без них, підприємство, швидше за все, втратить свої конкурентні переваги і не відповідатиме тим вимогам, які ставлять перед ними споживачі. Тому для того щоб вистояти в часи глобальних змін, підприємство повинно вміти вчасно і влучно реагувати на зміни, повинно вміти передбачати їх і управляти ними.
Враховуючи динаміку ринкового середовища, як науковці, так і практики сходяться на думці про необхідності здійснення змін на підприємстві як основного компонента його розвитку і існування. Слід наголосити на відсутності єдності щодо ідентифікації поняття «управління змінами». Це сприяє виникненню потреби в проведенні аналізу ефективності управління змінами, дослідження та удосконалення етапів цього процесу, їх деталізацію, визначення основних чинників, що зумовлюють впровадження змін на підприємстві. На даному етапі розвитку вітчизняні підприємства практично не застосовують в своїй діяльності прийоми управління змінами. Зараз для них є більш актуальними питання, які стосуються стратегічного управління.
Тому в якості передумов виникнення напрямку «управління змінами», стосовно вітчизняних підприємств, можна виділити наступні:
1. Зміна умов господарювання сучасних підприємств на ринку, пов’язана з ростом ролі споживача; зміна в діяльності підприємств, яка пов’язана з людським фактором.
2. Зниження ефективності застосування стратегічного управління на підприємстві. Слід зазначити, що управління змінами є еволюційним продовженням такого наукового напрямку, як стратегічне управління, виток розвитку якого перейшов на якісно новий рівень. При цьому не можна ототожнювати ці два напрями науки управління, так як вони виконують різну функцію [22].
Над станом сучасного середовища, про його мінливість, непостійність та суперечність розмірковувало багато авторів. Однією із таких думок було висловлювання О. Ю. Гусєвой: «Наприкінці ХХ ст. головною проблемою менеджменту став принципово новий, систематичний характер змін умов господарської діяльності. Зараз ці зміни стали відбуватися безперервно та навіть накладатися одна на одну. Вони тісно взаємопов’язані і кожна з них за ланцюговою реакцією може потягти за собою серію нових компонент, які розвертаються у зовнішньому середовищі з наростаючою швидкістю» [34, c. 93].
Перші згадування про зміни були зроблені австрійським вченим І. Шумпетером, який виділив 5 типових змін, до яких відносять:
• використання нової технології та технологічних процесів;
• впровадження продукції з новими властивостями;
• використання нової сировини;
• зміни в організації виробництва та його матеріально-технічного забезпечення;
• поява нових ринків збуту.
Передумови використання поняття «зміна», датовані ще ІІІ-ІV ст. до н.е. Загалом, виділяють декілька глобальних періодів в еволюції розвитку науки про управління змінами – 50-ті рр., 70-ті рр., 80-ті рр., 90-ті рр. ХХ століття та 2000-х рр. ХХІ ст. Виокремлення управління змін в окремий напрям почалося в 50-рр. ХХ ст. Переважна частина робіт того періоду була направлена на визначення найефективніших методів впровадження змін та на виявлення найкращих способів протистоянню опору персоналу.
Так однією із перших розробок була запропонована в 1951 р. Куртом Левіном трьохетапна система по впровадженню змін в організації, яка включає три основні стадії: розморожування – зміна – заморожування. Навіть на сьогоднішній час дана система використовується як загальна вказівка по впровадженню змін в організації. В 70-х років. ХХ ст. категорія управління змінами отримала новий розвиток.
Було вперше впроваджено розділення методів розвитку змін на еволюційні та радикалізовані. Ватцлавік, Уїкланд і Фірш ввели поняття змін першого і другого порядку. Під змінами першого порядку розумілись незначні «варіації навколо основної теми», а під змінами другого порядку розуміли радикальний прорив, що немає зв’язку з минулим. З 80-х років ХХ ст. почали з’являтися нові дослідники, які внесли нові ідеї щодо управління змінами в організації. З’являється достатньо багато фундаментальних та наукових досліджень в області управління змінами.
Концептуальні основи організаційних змін були розглянуті в роботах таких вчених, як М. Ханнан, Дж. Фрімен, У. Барнетт, Е. Ван-де-вен, М. Пул, А. Бедіан та ін.. дані вчені внесли вклад не лише в концептуальні основи розвитку організаційних змін, але і прикладних робіт [20, c.143-144].
Однією з головних робіт, присвяченої управління змінами на початку 90 -х рр. ХХ ст. була праця А. А. Арменакіса і А. Г. Бедіана з назвою «Організаційні зміни: огляд теоретичних і емпіричних досліджень в 90-х роках ХХ століття» [24].
У даний час теорія управління змін є перспективним науковим напрямком, який динамічно розвивається. Необхідно відмітити, що на даний час існує дуже мало наукових праць вітчизняних дослідників, а тому питання дослідження та розвитку управління змінами на підприємствах України має перейти на новий рівень: від копіювання аналогів розвитку підприємств за кордоном, до розробки своїх перспективних стратегій, які будуть змодельовані безпосередньо під нашу економіку, та з урахуванням усіх факторів розвитку нашої країни.
Проведений аналіз еволюції науки про управління змінами дозволяє побачити, що питанням управління змінами на підприємстві в більшій мірі займалися іноземні науковці. Це пояснюється різним родом характеру економіки зарубіжних і вітчизняних країн, а отже і різними умовами господарювання і організації роботи підприємств. Тому доцільно зазначити, що в даний час управління змінами на підприємстві є перспективним науковим напрямком, який динамічно розвивається.
В загальному вигляді зміни – це освоєння організацією нових ідей або моделей поведінки. У підприємництві термін «зміни» може мати декілька значень. Таким терміном характеризують зовнішні зміни: технологій, споживчих смаків, умов конкуренції, різноманітних соціальних, політичних та інших факторів. Також термін «зміни» характеризує внутрішні зміни, що виникають у результаті необхідності підприємства адаптуватись до умов зовнішнього середовища конкретної галузі. З огляду на важливість залучення керівного апарата, зміни перетворюються на програми трансформації чи реорганізації, ініційовані керівництвом [39].
Управління ‒ перетворення інформації про стан об'єкта в командну інформацію від суб'єкта. Це цілеспрямований програмований чи довільний вплив на об'єкти задля досягнення кінцевої мети за допомогою процесорів, явищ, процесів, коли є з ними взаємодія в режимі детермінованої чи довільної програми [3].
В сучасній літературі є декілька поглядів на трактування категорії «управління змінами».
Управління змінами – це процес постійного коригування напрямків діяльності організації, оновлення її структури і пошуку нових можливостей щодо відповідності вимогам та запитам суб’єктів вітчизняних та зарубіжних ринків, які постійно і швидко змінюються.
Управління змінами – це процес постійного коригування напрямку діяльності організації, модифікації поведінки її працівників в умовах змін[9].
Управління змінами як вид професійної діяльності означає вплив управляючої системи на організацію, у зв’язку зі змінами у внутрішньому та у зовнішньому середовищі.
Завдання управління змінами полягає в тому, щоб правильно оцінити сутність процесів, що відбуваються у зовнішньому середовищі організації, відібрати та впровадити нововведення, які дозволять звести всі зовнішні та внутрішні види впливу до єдиної лінії поведінки, зберегти або підвищити ефективність діяльності.
Управління змінами – це наука, яка вивчає специфічні закономірності та особливості еволюційних перетворень в організації, технології адаптації організаційних структур, функцій і процесів до умов існування (зовнішнього та внутрішнього середовища) [33, с.6].
Управління змінами має міждисциплінарний характер, власний теоретичний фундамент, але формується з практичної діяльності, яка становить основу подальшого розвитку теорії.
Управління змінами як наука тісно пов’язана в методологічному плані з економічною теорією, теорією управління, менеджментом, теорією організації, організаційною поведінкою, стратегічним менеджментом, когнітивним менеджментом, соціологією, психологією, а також із загальною теорією систем, системним аналізом та синергетикою [33, с. 8].
В енциклопедичному довіднику з сучасного управління визначено поняття «управління» як процес досягнення поставлених цілей шляхом використання праці людей, що складається з елементів: здатності ставити цілі та вироблення маршруту просування до них, організування, керівництва, мистецтва спілкування з людьми, виконання. Х. Рамперсад характеризує поняття «управління змінами» як процес, що складається з етапів: планування, реалізації, контролю, регулювання та координування [27, с. 266-267].
Г.М. Тарасюк зазначає, що процес управління змінами передбачає підготовку змін, розроблення системи мотивації змін та формування відповідного мотиваційного середовища, планування та реалізації змін, підтримку змін [42, с. 288].