0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 09:00 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

Музика та її місце і роль у вихованні військовослужбовців (ID:549642)

Тип роботи: реферат
Сторінок: 19
Рік виконання: 2022
Вартість: 200
Купити цю роботу
Зміст
Зміст Вступ 1. Особливості військово-історичних традицій 2. Музика та її роль у вихованні військовослужбовців Висновок Список використаної літератури
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
1. Особливості військово-історичних традицій Творцями військових традицій у самому широкому розумінні є солдати. Народ довірив своїм воїнам найдорожче – суверенітет країни. І щоб виправдати цю довіру, вони мужньо і хоробро захищали Вітчизну, берегли і збагачували її героїчні бойові традиції. У наукових працях проблематика дослідження військово-історичних традицій у системі національного виховання тривалий час перебуває в центрі уваги, зокрема: В. Антоновича, Л. Гавриленка, О. Губки, В. Каюкова, М. Козловця, О. Отича, Ю. Руденка, В. Сергійчука, В. Федоренка та ін. Водночас у працях і твердженнях названих авторів, існує чимало недосліджених та суперечливих питань щодо змісту, сутності й значення військових традицій, що вимагають певних коректувань та переосмислень. Згадуючи історію за часів Київської Русі, де на чолі з князем та дружиною ходили у походи штатний ансамбль. Окрім прославляння війська і полководця, штатний ансамбль використовували для розваг так званої свити та заморських гостей. Коли князь збирався в похід, то військові музичні колективи супроводжували його – це надавало значимості, певного статусу, і таким чином, згуртовувало воїнів на тому завдані, яке перед ними стояло. Головним носієм бойових традицій є офіцерський корпус. В історії будь-якої держави мужність та самовідданість у бою завжди шанували. Про подвиги героїв складали балади і пісні, їх описували у літературі й відтворювали у мистецтві. Військова історія нашої Батьківщини – скарбниця яскравих прикладів мужності, стійкості, бойової майстерності та героїзму солдат і офіцерів. Індивідуальні і колективні бойові подвиги у найбільш складних і небезпечних ситуаціях вимагали від військовослужбовців максимальних вольових і фізичних зусиль, напруження всіх духовних сил, високої бойової майстерності. Саме на такій основі формувалися бойові традиції. Під бойовими офіцерськими традиціями розуміють сукупність історично сформованих правил, звичаїв, норм поведінки офіцерів у бою та під час війн із захисту Батьківщини, які передаються з покоління в покоління. Для бойових традицій офіцерів характерні такі загальні риси, як стійкість, дбайливе відношення до героїчної спадщини, увага не тільки до форм поведінки, але і до їхньої суті. Разом з тим, бойовим традиціям офіцерів властива особлива риса. Захист Батьківщини завжди мав державно-правовий характер, тому головні особливості бойових традицій офіцерів закріплені у військових статутах і наказах. Саме тому наслідування їм є усвідомленим. Джерелами бойових традицій є такі морально-бойові якості військовослужбовців: - безмежна відданість Батьківщині і своєму народові; - постійна готовність до її захисту; ..... 2. Музика та її роль у вихованні військовослужбовців «Музичне виховання – це не виховання музиканта, а, насамперед, виховання людини» – В.А Сухомлинський. Музичне виховання – наймогутніша зброя. Ритм і гармонія впливають на дух, серце і розум. Музика виникла ще на початку існування людства. Це один з найважливіших видів мистецтва, яке використовувалося в різних стилях та жанрах: образотворчому, танцювальному, театральному та в літературі. Музика розвивала емоційність та абстрактне мислення у кроманьйонців і дозволила їм перейти на рівень свідомості людини розумної. Ритміка виводить нашу усвідомленість за межі досвіду і сталих понять, вона дозволяє тренувати креативність та мислення людини. Мислитель та філософ Платон у своїх книгах надавав музиці головну роль при вихованні з юнака мужньої, доброчесної, врівноваженої людини та добросовісного громадянина. Арістотель стверджував, що музика повинна служити трьом цілям – вихованню, очищенню та інтелектуальному розвитку. Сучасні дослідники стверджують, що музика може допомогти послабити негативні емоції, зокрема, позбутись стресу, панічного страху та депресії. Вона, навіть, може зменшити випадки розгубленості та марення. Більше того, дослідження свідчать, що прослуховування веселої чи сумної музики впливає на наше сприйняття інших людей веселими чи сумними, відповідно. Результати усіх цих досліджень так чи інакше підтверджують, що музика справді може впливати на наші емоції, в кращу чи в гіршу сторону. Музика – це насамперед мистецтво звуку. Тому питання звуку, його утворення та естетики завжди були і залишаються головними не лише в теорії і практиці музичного мистецтва, але й музичної культури загалом. Не даремно кандидат мистецтвознавства, доцент Гишка І.С. разом з начальником кафедри Горманом О.П. виклали методичні рекомендації, які допоможуть курсантам військово-диригентської кафедри, студентам музичних закладів засвоїти методику викладання гри на інструментах військового оркестру. Основними напрямами формування морально-психологічного (духовного) потенціалу як елемента воєнної могутності держави є: духовноморальний, психологічний і професійно-діяльнісний. Всі ці елементи так чи інакше можуть формуватися та розвиватися завдяки музиці. Духовно-моральний напрям – це усвідомлення особистістю вищих цінностей, ідеалів та орієнтирів, соціально значущих процесів і явищ реального життя, здатність керуватися ними як визначальними принципами та позиціями у практичній діяльності і поведінці, виховання найважливіших духовних, моральних і культурно-історичних цінностей, що відображають специфіку формування і розвитку суспільства, національної самосвідомості, світосприйняття і світогляду нації. Психологічний напрям передбачає закріплення у цивільного населення та військовослужбовців емоційно-вольової і психологічної стійкості, підвищення функціональної надійності їх психіки, здатності до ефективних і адекватних дій у мирний і воєнний час, в екстремальних умовах. Професійно-діяльнісний напрям передбачає набуття суб’єктами морально-психологічного (духовного) потенціалу складних знань – управлінських, організаційних, дидактичних, гуманітарних, інженерних тощо, а також формування практичних професійних навичок, управлінських та організаційних умінь методичного, методологічного, операційного рівнів. Морально-психологічний потенціал як компонент воєнної могутності держави визначається глибоким усвідомленням суспільством, особовим складом збройних сил мети війни; прагнення до перемоги, моральною та психологічною готовністю до виконання бойових завдань; високим професіоналізмом і фізичною витривалістю; рівнем довіри до військовополітичного керівництва держави, командирів і начальників. Питання світобачення, ідеології, патріотизму під час виховання військовослужбовців ..............................