Самостійні роботи з літератури (ID:445856)

САМОСТІЙНА РОБОТА № 1 Творчість А. Тесленка (1882-1911) Мета: розкрити гуманістичне спрямування творчості талановитого письменника-земляка. ПЛАН 1. Гуманістичне спрямування ранніх оповідань А.Тесленка “Хуторяночка”, “За пашпортом”, “У городі”, “Мати”. 2. Сатиричне викриття лицемірства та жорстокості духовенства у творах “Любов до ближнього”, “У схимника”. 3. Трагічна доля талановитої дитини (“Школяр”, “Наука”). 4. Проблема честі й сумління у повісті “Страчене життя”. Втрачені ілюзії Оленки. Майстерність психологічного малюнку в творі. 5. Автобіографічні оповідання “Поганяй до ями”, “Немає матусі”, “На чужині”, “В пазурах у людини”. Тема громадянської мужності учасників визвольного руху в умовах політичної реакції. 6. Місце А.Тесленка в українській літературі поч. ХХ ст. Характерні ознаки стилю. Література Основна: 1. Смілянська В.Л. А.Тесленко: Літ. портрет. – К., 1971. 2. Сидоренко В.С. Вивчення творчості А.Тесленка. – К., 1979. 3. Півторадні В.І. Архип Тесленко: Життя і творчість. – К., 1982. 4. Історія української літератури кінця ХІХ – початку ХХ ст.: У 2 кн. Підручник / За ред.проф. О.Д.Гнідан. – Кн.1. - К.: Либідь, 2005. – С.596-617. Додаткова: 5. Смілянська В.Л. Архип Тесленко // Тесленко А. Прозові твори. Драм. твори. Вірші. Листи. – К., 1988. – С.5-24. 6. Півторадні В.І. Повість болю і надії // Рад. літературознавство. – 1982. - № 3. – С.51-54. 1. Літературну діяльність А. Тесленко починає ще під час навчання в харківській церковно-учительській школі. Ці ранні твори загинули під час арештів письменника. Світогляд, літературно-естетичні погляди А. Тесленка формувалися під безпосереднім впливом життя. Тому творчість його не виходить за межі особистих спостережень, переживань і світовідчуттів. Матеріал оповідань — це якнайточніше відображення побаченого, осмисленого, пережитого самим письменником. Схоплений в дета лях якийсь епізод із своєї життєвої мандрівки складає враження фотокадрів, що «пересуваються перед очима, як в калейдоскопі. Автор весь час стоїть на тім самім місці, ані щабель вище, ані щабель нижче, як саме життя, тому немає змоги захопити ширшого круга явищ життєвих і дати систематичну їх цілість, — він мусить всю енергіюзужити на можливо вірну репродукцію подробиць, а нічо не творить...». За визначенням М. Євшана, Тесленко не встиг «набрати літературного досвіду ні одного з наших новіших письменників та виправити силу інтелекту науковим дослідом», але трагічний збіг обставин дав йому життєвий досвід, наповнивши його життя рідкісним змістом, різноманітним, неповторним світовідчуттям. Корельований з допомогою Божого дару в художнє слово цей досвід формував унікального письменника з своїм, може, й не таким дужим голосом, але тривожно-щирим, образно-простим і правдивим. Тому з такою насолодою читав оповідання А. Тесленка «З книги життя» М. Євшан: «Сучасне літературне покоління таке брехливе, нещире саме з собою, з людьми і з творчістю, дається переважно ошукувати всяким творчим ілюзіям, заговорює само себе і треба бистрого психолога, аби вмів зорієнтуватися серед тих лабіринтів складної та викручуваної психіки літерата. Люди занадто привикли форсувати, не дають часу улежатися своїм переживанням, експлуатують їх сейчас же, відразу підкладають готові конструкції, думають і обсервують життя під кутом літератури. Тому так мало щирости, такту та гли бини; зерна переживань та безпосередности у віддаванні образів теж мало, самі нерви сучасного літерата не слухаються його і брешуть. І так приємно взяти до рук А. Тесленка...», інтелігента-самоука, який сам до всього додумується і все починає аЬ оуо; в якого «все ясне, просте, безпосереднє. А просте тому, що збудоване на безпосередніх почуваннях автора, що всі ті образи — се безпосередня і найпростіша реакція його духовного організму на вражіння зовнішнього світа, життя і людей».