Моє сприйняття творів Є. Гребінки «Воспоминание» і «Сеня» (ID:704151)

ВСТУП Українська література кінця ХVIII – 60-х років ХІХ ст. представлена поетичними, драматичними й прозовими творами, що виявляють багатство її жанрів, тем і образів. Без сумніву, усі твори цього періоду відіграли важливу роль у літературному процесі й сприяли розбудові української літератури. У цей період виникає нове стильове явище – романтизм, що стає еволюційним моментом у розвитку літератури відповідно до попередніх стильових явищ, сприяє поглибленню й увиразненню самобутності української літератури. Ідеї романтизму стають вихідними у творчості Є. Гребінки. Велике значення має прозова спадщина митця, без якої ми не могли б вважати реалізованими і його творчий потенціал, і його творче кредо. Саме прозовою спадщиною свого творчого доробку Є. Гребінка виявив себе як письменник-новатор, який створив невмирущі образи, розбудував жанрову систему української літератури, збагативши її новими темами, примножуючи цим світову літературу. На нас справили найбільше враження прозові твори Є. Гребінки, в яких письменник порушує важливу філософську проблему сенсу людського буття, а саме «Воспоминание» і «Сеня». І. Кант писав: «Дві речі наповнюють душу постійно новим і зростаючим подивом і благоговінням і тим більше, чим частіше і уважніше займається ними роздум: зоряне небо наді мною і моральний закон в мені. Те й інше, як би покриті мороком або безоднею, знаходяться поза мого горизонту, я не повинен досліджувати, а тільки припускати; я бачу їх перед собою і безпосередньо пов'язую їх з свідомістю свого існування». Отже, за І. Кантом, сенс життя знаходиться не ззовні, а всередині людини і є іманентним особистості. Фактором, що утворює сенс життя, є ідея, яка набуває вигляду морального закону, обов'язку, доведення до повноти поняття вищого добра, яке людина переживає як величне. І. Кант вважає, що сенс життя не існує сам по собі як певний атрибут реальності взагалі, він полягає в усвідомленні індивідом свого буття як саме людського, що і є виявленням особистості людини. Людський сенс поведінки індивіда в життєвих ситуаціях забезпечує добровільне підпорядкування моральному закону, який піднімає людину над її власною природою. Умовою та духовною формою такого піднесення людини над самою собою служить усвідомлення власного місця у світі. «МОЄ СПРИЙНЯТТЯ ТВОРІВ Є. ГРЕБІНКИ «ВОСПОМИНАНИЕ» І «СЕНЯ»» У творах Є. Гребінки «Воспоминание» і «Сеня» утілено філософську концепцію сенсу людського буття. Саме ці твори справили на нас найбільше враження, змусили поміркувати над цією проблемою. В оповіданні «Воспоминание» письменник показує на перший погляд цілком позитивного героя Адама Богдановича, який «был добрый человек, потому что не мог никому вредить». Далі Є. Гребінка перераховує всі заслуги й досягнення Адама Богдановича, які нібито є доказом того, що він був доброю людиною: «Всегда бывал рад гостям, любил хорошо поесть и потому держал повара, имел лучшую квартиру в городе; давал балы и танцевальные вечера запросто и, наконец, был совершенно музыкален… У него в зале налево стоял флигель, направо орган, на флигеле лежала гитара, под флигелем скрипка в футляре, а в углу часы с музыкой… Так как же не любить такого человека в уезде, тем более, что всё это он имел для других, а не для себя…» Є. Гребінка змусив нас замислитися над тим, чи можна людину, наділену такими якостями, насправді вважати доброю. Водночас, автор розмірковує над проблемою сенсу людського буття. Є. Гребінка описує один день із життя головного героя так: «И как он не устанет! Целый день на ногах, беспрестанно ходит то по зале, то по гостиной, то по кабинету, а иногда, так раз в неделю, даже по жениной спальне…» Як бачимо, безнастанне ходіння, що видається за діяльність, за організоване життя, насправді виявляється беззмістовним, безрезультатним існуванням, у якому своєрідними віхами постають обід, вечеря, прийом гостей, дрібні розваги й усолоджування слуху. Без сумніву, буття такої людини характеризується абсолютною безцільністю. Автор наголошує, що Адам Богданович був настільки «заклопотаний», що в нього не вистачало часу навіть на дружину, тому він рідко про неї згадував: «Такая куча дел, что мочи нет, голова кругом».