Зразок роботи
РОЗДІЛ 1. ІМІДЖ ДЕРЖАВИ: ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ
Сучасні умови розвитку світової спільноти, серед яких найбільш динамічними є процеси глобалізації та інформатизації, безумовно сприяють посиленню міждержавної конкуренції в якісно нових сферах: інформаційній, культурній, інтелектуальній, психологічній, тощо. В боротьбі за розуми людей сьогодні на перший план виходять засоби «м’якої сили», вагоме місце серед яких займає феномен іміджу держави. Імідж держави, виступаючи водночас інструментом визначення власних зовнішньополітичних позицій держави та рівня її визнання міжнародною спільнотою, по праву вважається більшістю країн світу національним стратегічним ресурсом.
Образ держави повинен виконувати низку комунікативних функцій, зокрема: ідентифікація (полегшення сприйняття інформації про позитивні сторони життя країни); ідеалізація (забезпечення режиму найбільшого сприяння сприйняттю образів держави, проектування на аудиторію тих її характеристик, які є найважливішими для конкретної цільової групи); протиставлення (підготовка підґрунтя для створення позитивного образу своєї країни на основі образів інших країн або минулого своєї країни); номінативна функція (виокремлення держави в геополітичному просторі серед інших держав, демонстрація її відмінних якостей); естетична функція (удосконалення і облагородження сформованого країною враження); адресна функція (зверненість образу до конкретної цільової аудиторії) .
З метою глибшого розуміння досліджуваної проблеми слід уточнити ключові поняття. До них варто віднести поняття «імідж», «імідж держави», «політичний імідж».
Термін «імідж» означає «образ, зображення, відображення, імітація» . У перекладі з англійської імідж (image) –це цілеспрямовано сформований образ (особи, явища, предмета), що виділяє певні ціннісні характеристики і покликаній справити емоційно-психологічний вплив на кого-небудь з метою популяризації, реклами тощо.
У сучасному значенні слово «імідж» вперше використав ЗігмундФройд. У 30-ті роки ХХ ст. він видавав журнал «Імідж». За З. Фройдом, імідж – це нереальний образ людини або предмета («Его»), а його ідеальний образ («Супер-Его»). Ця невідповідність між реальним та ідеальним легко може стати об’єктом цілеспрямованого впливу на свідомість. З 1940 р. цей термін почали використовувати американські фахівці зі зв’язків з громадськістю для того, щоб вказати на цілеспрямоване формування образів .
Сучасне поняття «імідж» охоплює не тільки зорові та візуальні характеристики об’єкта. В інформаційному суспільстві, «гіперреальність» продукується засобами масової комунікації та багато в чому підміняєреальність, де швидкість інформаційних потоків і обсяг інформації настільки зростають, що людина не має можливості ефективно її переробляти, де постійно зростають конкурентна боротьба на всіх «ринках», включаючи політичний і «ринок символів», тобто культурної продукції у цьому суспільстві людина вимушено орієнтується на узагальнені уявлення про реальність, позитивно чи негативно забарвлені .
У 70-ті роки ХХ ст. поняття «імідж», «імідж держави» розробляв Р. Джервіс. На прикладі Карибської кризи 1962 р. автор доводить, що мирний шлях вирішення військової проблеми був досягнутий завдяки іміджу держав та їх лідерів М.Хрущова і Дж.Кеннеді. Згодом це поняття почали використовувати в дослідженнях електоральної поведінки та іміджу політиків та політичних сил. У сучасному розумінні політичний імідж – «це мистецтво цілеспрямованого управління в системі владних зв’язків і відносин» .
Політичний імідж – це також поширювані в просторі публічної політики уявлення про політичних акторів, політичних лідерів, партії, рухи, групи інтересів
Магістр