Німецьке питання у міжнародних відносинах 1945-1990 рр. (ID:461904)

Актуальність тематики дослідження. Перша половина ХХ ст. стала знаменною насамперед двома світовими війнами, які, поза сумнівом, справили визначальний вплив на весь дальший розвиток історичного процесу. Недаремно інтерес до цих феноменальних і вкрай трагічних подій світової історії, а також до міжнародних відносин, що передували великим війнам та під час самих воєн, не згасає і за багато років після них. У цьому контексті не можуть не привертати також уваги міжнародні конфлікти і кризи та малі війни регіонального масштабу, під час яких накопичувався генезис суперечностей, що загострювали й нагнітали міжнародну обстановку й тим сприяли підготовці збройних зіткнень глобального виміру. Загальноприйнятним також є те твердження, що історія розвитку дипломатичних і військово-політичних відносин цього проміжку після завершення Другої світової війни в принципі дає картину подальших загострень і факторів ризику у світі. Комплексна оцінка здобутків і прорахунків системи облаштування Європи за результатами Другої світової війни теж значною мірою є суперечливим питанням, яке об’єктивно підсилює науковий інтерес до атрибутів і особливостей міжнародних відносин, приміром, урегулювання німецького питання. Міжнародні відносини — це водночас наука, дисципліна й магістральна навчальна парадигма, що існує на тонкій межі взаємозв’язку історії, політики, економіки та права на глобальному рівні. Будучи цілком незалежним науковим вектором, міжнародні відносини тяжіють до вивчення й висвітлення глобальних питань та тонкощів організації геополітичної ситуації крізь призму історії, оскільки такий комплексний підхід дозволяє простежити ключові тенденції й течії у розвитку державотворення, побудові зовнішньополітичного курсу певних країн тощо. Другій світовій війні об’єктивно належить особливе й, напевно, одне з визначальних місць у світовій історії. За масштабами наслідків і розмахом, колосальністю заподіяних втрат і руйнувань вона не має аналогів в історії. Плоди і підсумки стрімкої сублімації систем цінностей Європи та провідних держав світу, що спостерігалися в середині XX століття, по суті заклали підвалини балансу на міжнародній арені сьогодення. Звідси очевидною є потреба в аналізі й визначенні подій саме опісля Другої світової війни, коли власне оформились ті постулати й принципи, які були покладені в основу майбутнього становлення соціально-державної та політико-територіальної дійсності на засадах мотивів демократизму, рівності, верховенства права, взаємно корисного розвитку, розробки й реалізації спільних і сумісних стратегічно важливих задач. Одне із чільних місць у цьому належить власне німецькому питанню. Німецьке питання періоду 1945-1990 років — це багатогранний комплекс територіальних, політичних і воєнно-військових проблем, що виникли в результаті поразки (офіційної капітуляції) гітлерівської Німеччини унаслідок перебігу Другої світової війни і утворення двох німецьких держав — Федеративної Республіки Німеччина — західний регіон (далі — ФРН) і Німецька Демократична Республіка — східна частина (далі — НДР). Питання про долю Німеччини, її державний устрій та суверенний лад у межах післявоєнних кордонів було предметом обговорення на зустрічах представників провідних країн-учасниць антигітлерівської коаліції (а саме СРСР, Великобританії і США) в роки Другої світової війни, у тому числі в рамках форумів керівників цих держав: на Тегеранській конференції 1943 року і Кримській (Ялтинській) конференції 1945 року. Після капітуляції Німеччини позиція лідерів була остаточно погоджена в резолютивних документах Берлінської (Потсдамської) конференції 1945. Держави-переможниці домовилися розглядати Німеччину як єдине економічне і політичне середовище, проте це було б можливим, з огляду на переконання еліти цих держав, лише у разі реалізації низки узгоджених заходів: демілітаризації, денацифікація, демократизація і декартелізація. Східна межа Німеччини встановлювався по річках Одер і Ниса-Лужицька.