Наймана праця: суть та еволюція. (ID:179211)

1. СУТЬ ПОНЯТТЯ „НАЙМАНА ПРАЦЯ” ТА ЇЇ ВИДИ Дослідження еволюції поглядів на поняття найманої праці і її види необхідно для визначення основних параметрів сучасного підходу до формування теорії трудових відносин (такого роду теорія повинна носити синтетичний характер, інтегруючи положення різних шкіл і напрямів економічної думки, а також суміжних з економікою наук – соціології, психології, політології та т. п.) і практиці їх регулювання. Слід зазначити, що в спеціальній літературі погляди на природу трудових відносин і характер їх розвитку на підприємстві і в суспільстві в цілому аналізуються переважно в контексті шкіл і напрямків теорії менеджменту: від «фордизму», коли людина з властивими їй трудовими навичками розглядалося в якості своєрідного « гвинтика »в функціонуванні загального механізму підприємства, до біхевіоризму, в рамках якого значна увага приділяється внутрішнім переживанням особистості в процесі здійснення трудової діяльності, особливостям гуманізації процесу праці [21]. Носієм трудових відносин в суспільстві є працююча частина населення, яка представляє об'єкт, для дослідження такими дисциплінами, як: економіка і соціологія праці. Вивчення ресурсів для трудової діяльності має велике значення при оцінці ринку праці та проведенні державою відповідної демографічної політики з метою впливу на процеси відтворення населення та його зайнятості. 1. ЕВОЛЮЦІЯ ТА ЕТАПИ РОЗВИТКУ НАЙМАНОЇ ПРАЦІ Для повного і правильного розуміння процесів, що відбуваються сьогодні необхідно заглянути в минуле, а саме: простежити, як з плином часу і зміною суспільно-економічних формацій трансформувалося поняття і правове регулювання найманої праці. Початок відділення особистого найму на роботу від найму майнового і відокремлення першого в самостійний договірний тип було покладено в Римському праві. «Прототипом сучасних зобов'язань з надання послуг вважається римський інститут (наймання послуг). За договором найму послуг в користування передавалася особлива цінність, робоча сила людини », – вказує А. І. Степанов [14, с.152]. У той же час, звичайний наслідок найму праці – підпорядкування працівника хазяйській владі наймача – було в Римі простим побутовим явищем, яке не відносилося до галузі цивільного права. Спочатку об'єктом найму виступала праця рабів і вільновідпущеників. Згодом договір найму послуг став охоплювати практично будь-які види трудової діяльності, що було обумовлено потребою наймача закріпити за собою необхідний контингент робочих рук і бажанням працівника зберегти свободу розпоряджатися своєю працею. Це і стало стимулом до розвитку спеціального законодавства про найману працю [6, с.243].