Вікові проблеми адаптації до тренувальних навантажень у футболістів (ID:529742)

не вистачає категорії реабілітація!! Футбол має велику кількість різноманітних технічних прийомів. Від того наскільки вміло і обдумано гравець їх застосовує, залежить багато чого, у тому числі й кінцевий результат матчу. Трапляється так, що непродумане використання гравцем того або іншого технічного прийому, іде врозріз із командною тактикою й установкою тренера на матч. Практика підготовки провідних команд з футболу засвідчує ефективність застосування методів моделювання в цьому виді спорту [27, с. 172]. Завдяки змодельованим на навчально-тренувальних заняттях ситуаціям, наближеним до реальних умов змагальної діяльності, апробуються моделі гри з конкретним суперником. У сучасному футболі нагромаджено певний досвід моделювання тактичної підготовки, значна кількість моделей тренувальних програм. Проте стратегія підготовки футболістів, і особливо юних футболістів, практично не відпрацьовується [5, с. 178]. Як свідчать наукові дослідження, схеми і механізми організації гри, які забезпечують складну структуру футболу, не повинні складатися з громіздких комбінацій. Моделювання у навчально-тренувальному процесі взаємодій різноманітних зв’язок, створюватиме передумови для ефективної тактичної діяльності футболістів [6, с. 9]. Усвідомлюючи переваги комбінаційної гри, теоретики та практики футболу вважають, що взаємодії чотирьох – п’яти «зв’язок» футболістів забезпечують команді значні переваги над суперником. Наявність восьми – десяти «зв'язок» характеристика суперкомандної гри, проти якої практично немає можливості захистити ворота. Дана модель доводить, що можливості використання тактичних дій у футболі практично невичерпні. Окрім того, вихідними в тактичних діях футболістів повинен бути загальний тактичний задум, принципи ведення гри, які відпрацьовуються до матчу як основна лінія організації дій, взаємозв’язків окремих гравців і ланок та подолання протидій суперників на шляху до мети [8, с. 26]. Встановлено, що рівень індивідуальної техніко-тактичної підготовленості залежить від синтезу спеціалізації та універсалізації футболіста. В свою чергу, універсалізація базується на високому рівні спеціалізації, тому основним, в даному випадку, є надійне виконання функцій і обов’язків свого амплуа. Необхідно також враховувати не тільки якість виконання окремих прийомів, але і їх ефективність, значущість та місце виконання.Індивідуальні техніко-тактичні дії (ТТД) умовно можуть бути розділені на дві групи [12, с. 76]: 1. Активні (контактні) ТТД, спрямовані на подолання опору суперника. 2. Підготовчі (неконтактні)ТТД, які виконуються без протидії суперника. Найбільш значущими для крайніх захисників є відбір м’яча, перехоплення, гра головою; для заднього центрального захисника перехоплення, відбір, довгі передачі, тощо [19, с. 362]. Проте, часто гравці демонструють найвищі (модельні) показники за рахунок виконання прийомів (передачі впоперек-назад) в ігрових ситуаціях, що не сприяють загостренню гри і не мають великого значення для досягнення переможного результату. Інші футболісти, які виконують техніко-тактичні дії, що загострюють ігрову ситуацію, не досягають високих результатів у надійності виконання техніко-тактичних прийомів у зв’язку з частими втратами м’яча. Тому для визначення рівня виконання модельних характеристик змагальної діяльності необхідно використовувати оцінку спеціалізації та інтегральну оцінку техніко-тактичної підготовленості футболістів, при формуванні яких треба опиратися на поняття ефективності, надійності та змагальної активності, а також враховуват