Оподаткування виробників сільськогосподарської продукції в Україні (ID:416879)

ВСТУП У сучасному суспільстві сфера оподаткування охоплює державу, підприємства та кожного окремого громадянина. Податки, які держава отримує від аграрного сектору, є джерелом її існування та розвитку. Вилучення частини доходів через податки може позбавити стимулів до виробничої діяльності сільськогосподарські підприємста, підірвати їх фінансовий стан, зменшити інвестиційні можливості, збільшити витрати та вплинути на рентабельність. Одним з основних завдань економічної реформи агропромислового комплексу є формування ефективного податкового механізму як інституту ринкової економіки, що дозволяє вирішити проблему збільшення доходів бюджетів всіх рівнів та сприяти поступальному розвитку суб'єктів господарювання. Метою даної роботи є оцінка ефективності механізму оподаткування сільськогосподарських товаровиробників та розробка науково-обґрунтованих пропозицій щодо безпосереднього посилення його регулюючих та стимулюючих функцій. Визначена мета зумовила вирішення наступних завдань: - вивчити етапи становлення та розвитку системи оподаткування сільськогосподарських товаровиробників України; - охарактеризувати порядок справляння податків з сільськогосподарських товаровиробників в Україні; - оцінити ефективність оподаткування сільськогосподарських товаровиробників; - проаналізувати перспективні законодавчі зміни щодо оподаткування сільськогосподарських товаровиробників; - розробити шляхи посилення регулюючої та стимулюючої функцій механізму оподаткування сільськогосподарських товаровиробників. Об’єктом дослідження є процес оподаткування сільськогосподарських товаровиробників в Україні. Предмет дослідження - механізм оподаткування сільськогосподарських товаровиробників. Методи дослідження. Методологічною основою дослідження стали діалектичний метод пізнання та системний підхід до аналізу економічних явищ та процесів, що дало змогу провести комплексне дослідження проблеми оподаткування сільськогосподарських товаровиробників. Дослідження проведено з використанням наступних методів: - історичного та порівняльно-історичного - при проведенні дослідження механізмів формування та розвитку системи оподаткування підприємств - виробників сільськогосподарської продукції; - абстрактно-логічного - при узагальненні теоретичних основ оподаткування сільськогосподарських товаровиробників, визначенні методологічних підходів до існування податкового механізму в галузі та обґрунтуванні рекомендацій щодо вдосконалення оподаткування сільськогосподарських товаровиробників; - аналізу та синтезу - при вивченні існуючих механізмів оподаткування в сільському господарстві, визначенні доцільності використання спеціальних податкових режимів; - економіко-статистичного: групування, табличного представлення цифрових даних, графіки зображення - при вивченні особливостей податкових відносин у галузі та оцінці сучасного стану оподаткування сільськогосподарських товаровиробників; - прогнозування та адаптації - при визначенні шляхів та напрямів розвитку системи оподаткування сільськогосподарських товаровиробників. Інформаційною базою дослідження слугувало законодавство та нормативні акти щодо оподаткування сільськогосподарських товаровиробників, звітні дані Державного комітету статистики України, Міністерства аграрної політики та продовольства України, наукові праці вітчизняних та зарубіжних економістів, матеріали наукових конференцій. РОЗДІЛ 1 ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ОПОДАТКУВАННЯ ВИРОБНИКІВ СІЛЬСЬКОГОСПОДАРСЬКОЇ ПРОДУКЦІЇ Як доводить світова історія, трансформація форм устрою суспільства, зростання продуктивних сил, зміна виробничих відносин, становлення і зміцнення державності завжди ставили перед людством проблему управління сукупністю складних і постійно розвивающихся суспільних й соціально-економічних відносин. При цьому безпосередньо податки, в більшій чи меншій мірі, завжди були головним інструментом державного управління, основою якого є своєчасне і правильне врахування об’єктивних економічних законів, характеру суспільних відносин у визначений історичний період, розвитку продуктивних сил та ступеня інтегрованості країни у світове економічне співтовариство [13, c. 60]. Державне управління включає в себе усі сфери суспільного виробництва й спрямоване на реалізацію цілей ефективного економічного і суспільного розвитку держави на основі визначених державою пріоритетів. Одним зі значимих пріоритетів є розвиток аграрного сектора національної економіки та його основної складової – сільського господарства, що обумовлено безпосередньою необхідністю забезпечення продовольчої, економічної, екологічної та енергетичної безпеки держави та складає соціально-економічні передумови розвитку сільських територій у відповідності до світових стандартів. Аграрний сектор України з потенціалом виробництва, що значно перевищує потреби внутрішнього ринку, є ланкою, що з одного боку може стати рушійною силою розвитку національної економіки та її ефективної інтеграції в світовий економічний простір, а з іншого – збільшення доходів, задіяного в аграрній сфері сільського населення, що становить понад третину населення України, дати мультиплікативний ефект у зростанні інших галузей національної економіки [26]. Вирішення завдань сталого розвитку аграрного сектора національної економіки, підвищення його конкурентоспроможності за умов світової продовольчої проблеми та поглиблення інтеграційних процесів, стимулювання розвитку сільськогосподарських товаровиробників та сільських територій вимагає розробки й реалізації обгрунтованої економічної політики держави. Необхідність у державній підтримці аграрного сектору в широкому сенсі й сільськогосподарських товаровиробників у більш вузькому, є умовою його ефективного існування, з огляду на те, що він самостійно не здатний подолати не тільки складну природно-кліматичну специфіку, але й деякі негативні наслідки аграрних реформ, в тому числі й у сфері оподаткування. Початок третього тисячоліття характеризується значними змінами в розвитку України, яка стала на шлях розбудови ринкової економіки, що актуалізувало проблеми становлення й формування податкової системи, а також створення ефективного механізму державного управління податками і оподаткуванням. Становлення й розвиток системи оподаткування сільськогосподарських товаровиробників в Україні має багатий історичний досвід, що дає можливість окреслити основні його етапи й відзначити зміни, що відбувалися в оподаткуванні. Загальна характеристика основних етапів розвитку системи оподаткування сільськогосподарських товаровиробників з моменту проголошення незалежності України й донині представлена у табл. 1.1. Прийняття Податкового Кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI [16] і його подальші трансформації, пов’язані із змінами у економічній системі України та її положенням на світових ринках, чітко визначило основні теоретичні аспекти оподаткування сільськогосподарських товаровиробників. Відповідно до ст 291.4 ПКУ серед суб'єктів господарювання, які застосовують спрощену систему оподаткування, обліку та звітності, виокремлено четверту групу платників - сільськогосподарські товаровиробники. До них належать: а) юридичні особи незалежно від організаційно-правової форми, у яких частка сільськогосподарського товаровиробництва за попередній податковий (звітний) рік дорівнює або перевищує 75 відсотків; б) фізичні особи - підприємці, які провадять діяльність виключно в межах фермерського господарства, зареєстрованого відповідно до Закону України «Про фермерське господарство», за умови виконання сукупності таких вимог: - здійснюють виключно вирощування, відгодовування сільськогосподарської продукції, збирання, вилов, переробку такої власновирощеної або відгодованої продукції та її продаж; - господарську діяльність (крім постачання) за місцем податкової адреси; - не використовують працю найманих осіб; - членами фермерського господарства такої фізичної особи є лише члени її сім’ї; - площа сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду у власності та/або користуванні членів фермерського господарства становить не менше двох гектарів, але не більше 20 гектарів. При розрахунку загальної кількості осіб, які перебувають у трудових відносинах з платником єдиного податку - фізичною особою, не враховуються наймані працівники, які перебувають у відпустці у зв'язку з вагітністю і пологами та у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею передбаченого законодавством віку, а також працівники, призвані на військову службу під час мобілізації, на особливий період [16]. Якщо сільськогосподарський товаровиробник утворюється шляхом злиття, перетворення, поділу або виділення згідно з відповідними нормами Цивільного кодексу України, то норма щодо дотримання частки сільськогосподарського товаровиробництва, яка дорівнює або перевищує 75 відсотків за попередній податковий (звітний) рік, поширюється на: - усіх осіб окремо, які зливаються; - кожну окрему особу, утворену шляхом поділу або виділу; - особу, утворену шляхом перетворення. Якщо сільськогосподарський товаровиробник реорганізується шляхом приєднання згідно з відповідними нормами Цивільного кодексу України, то норма щодо дотримання частки сільськогосподарського товаровиробництва, яка дорівнює 75 відсотків за попередній податковий (звітний) рік, поширюється на усіх учасників такої реорганізації. Сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом злиття, можуть бути платниками податку в рік утворення, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік всіма товаровиробниками, які брали участь у їх утворенні та були припинені в результаті злиття, дорівнює або перевищує 75 відсотків. Сільськогосподарські товаровиробники - юридичні особи, утворені шляхом перетворення платника податку, можуть бути платниками податку в рік перетворення, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 відсотків. Сільськогосподарські товаровиробники, утворені шляхом поділу або виділення, можуть бути платниками податку з наступного року, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 відсотків. Новоутворені сільськогосподарські товаровиробники - юридичні особи можуть бути платниками податку з наступного року, якщо частка сільськогосподарського товаровиробництва, отримана за попередній податковий (звітний) рік, дорівнює або перевищує 75 відсотків, а фізичні особи - підприємці - у рік державної реєстрації. Не можуть бути платниками єдиного податку четвертої групи [16]: 1. суб’єкти господарювання, у яких понад 50 відсотків доходу, отриманого від продажу сільськогосподарської продукції власного виробництва та продуктів її переробки, становить дохід від реалізації декоративних рослин (за винятком зрізаних квітів, вирощених на угіддях, які належать сільськогосподарському товаровиробнику на праві власності або надані йому в користування, та продуктів їх переробки), диких тварин і птахів, хутряних виробів і хутра (крім хутрової сировини); 2. суб’єкти господарювання, що провадять діяльність з виробництва підакцизних товарів, крім виноматеріалів виноградних, вироблених на підприємствах первинного виноробства для підприємств вторинного виноробства, які використовують такі виноматеріали для виробництва готової продукції, вин виноградних, вин плодово-ягідних та/або напоїв медових, вироблених та розлитих у споживчу тару малими виробництвами виноробної продукції з виноматеріалів виключно власного виробництва (не придбаних), отриманих шляхом переробки плодів, ягід, винограду, меду власного виробництва, а також крім електричної енергії, виробленої кваліфікованими когенераційними установками та/або з відновлюваних джерел енергії (за умови, що дохід від реалізації такої енергії не перевищує 25 відсотків доходу від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) такого суб’єкта господарювання); 3. суб’єкт господарювання, який станом на 1 січня базового (звітного) року має податковий борг, за винятком безнадійного податкового боргу, який виник внаслідок дії обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Об’єктом оподаткування для платників єдиного податку четвертої групи є площа сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) та/або земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ), що перебуває у власності сільськогосподарського товаровиробника або надана йому у користування, у тому числі на умовах оренди [16]. Базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка 1 гектара сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ і багаторічних насаджень) з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого ПКУ для справляння плати за землю. У разі якщо нормативна грошова оцінка земельної ділянки не проведена, базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для сільськогосподарських товаровиробників є нормативна грошова оцінка одиниці площі ріллі в Автономній Республіці Крим або області. Базою оподаткування податком для платників єдиного податку четвертої групи для земель водного фонду (внутрішніх водойм, озер, ставків, водосховищ) є нормативна грошова оцінка ріллі в Автономній Республіці Крим або області з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного станом на 1 січня базового податкового (звітного) року відповідно до порядку, встановленого ПКУ для справляння плати за землю. Для платників єдиного податку четвертої групи розмір ставок податку з одного гектара сільськогосподарських угідь та/або земель водного фонду залежить від категорії (типу) земель, їх розташування та становить (у відсотках бази оподаткування) [16]: 1. для ріллі, сіножатей і пасовищ (крім ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, а також сільськогосподарських угідь, що перебувають в умовах закритого ґрунту) - 0,95; 2. для ріллі, сіножатей і пасовищ, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, - 0,57; 3. для багаторічних насаджень (крім багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях) - 0,57; 4. для багаторічних насаджень, розташованих у гірських зонах та на поліських територіях, - 0,19; 5. для земель водного фонду - 2,43; 6. для сільськогосподарських угідь, що перебувають в умовах закритого ґрунту, - 6,33. Податковим (звітним) періодом для платників єдиного податку четвертої групи є календарний рік. Податковий (звітний) період починається з першого числа першого місяця податкового (звітного) періоду і закінчується останнім календарним днем останнього місяця податкового (звітного) періоду. Попередній податковий (звітний) рік для новоутворених сільськогосподарських товаровиробників - юридичних осіб - період з дня державної реєстрації до 31 грудня того ж року. Податковий (звітний) період для сільськогосподарських товаровиробників - юридичних осіб, що ліквідуються, - період з початку року до їх фактичного припинення. Платники єдиного податку четвертої групи самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням платника податку та місцем розташування земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік [16]. Сплачують податок щоквартально протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) кварталу, у таких розмірах: у I кварталі - 10 відсотків; у II кварталі - 10 відсотків; у III кварталі - 50 відсотків; у IV кварталі - 30 відсотків; Сільськогосподарські товаровиробники для переходу на спрощену систему оподаткування або щорічного підтвердження статусу платника єдиного податку подають не пізніше 20 лютого поточного року: - загальну податкову декларацію з податку на поточний рік щодо всієї площі земельних ділянок, з яких справляється податок (сільськогосподарських угідь (ріллі, сіножатей, пасовищ, багаторічних насаджень), та/або земель водного фонду внутрішніх водойм (озер, ставків та водосховищ), - контролюючому органу за своїм місцезнаходженням (місцем перебування на податковому обліку); - звітну податкову декларацію з податку на поточний рік окремо щодо кожної земельної ділянки - контролюючому органу за місцем розташування такої земельної ділянки (юридичні особи); - розрахунок частки сільськогосподарського товаровиробництва (юридичні особи) - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок за формою, затвердженою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної аграрної політики, за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику; - відомості (довідку) про наявність земельних ділянок - контролюючим органам за своїм місцезнаходженням та/або за місцем розташування земельних ділянок. У 2021 р. глобальних трансформацій зазнав порядок справляння ПДВ сільськогосподарськими товаровиробниками. З 1 березня 2021 року ставка ПДВ для виробників сільськогосподарської продукції знизилась з 20% до 14% [16]. Така знижена ставка буде розповсюджуватися на операції постачання сільськогосподарської продукції на території України та щодо її імпорту. Види сільськогосподарської продукції, які обкладаються ПДВ за ставкою 14%: жива велика рогата худоба, живі свині, вівці, пшениця, жито, ячмінь, овес, кукурудза, соєві боби, насіння льону, насіння свиріпи та ріпаку, насіння соняшнику, насіння та плоди інших олійних культур, буряки. На послуги сільськогосподарських товаровиробників ставка ПДВ 14% не поширюється. Ставка 14% не застосовується, а операції звільняються від ПДВ, якщо це: - операції з ввезення в Україну племінних чистопородних тварин, племінних (генетичних) ресурсів, які здійснюються сільськогосподарськими товаровиробниками; - надання в сільській місцевості послуг з модернізації шкіл, дошкільних закладів, інтернатів, закладів охорони здоров’я; - надання матеріальної допомоги продуктами харчування (в межах 1 нмдг на місяць – 17 грн); - надання послуг з обробки землі багатодітним сім’ям, ветеранам праці і праці, реабілітованим громадянам, особам з інвалідністю, одиноким особам похилого віку, постраждалим від ЧАЕС, а також школам, дошкільним закладам, інтернатам, закладам охорони здоров’я. Залишаються під ставкою 20%: кози живі, кури, качки, гуси, індики та цесарки, інші тварини (у т.ч. для зоопарків), м’ясо, жива риба, яйця птиці, цибуля, картопля, рис, сорго, гречка, просо, борошно, соєві боби, цукор, огірки, помідори та всі інші. Розвиток системи оподаткування сільськогосподарських товаровиробників відбувався під впливом внутрішніх і зовнішніх викликів та загроз й спрямовувався на мінімізацію негативного впливу кризових періодів. Кожен із етапів особливого режиму оподаткування сільськогосподарських товаровиробників, який характеризується безпосередньо змінами у податковому законодавстві, має як сильні, так і слабкі сторони: на етапі впровадження ФСП сільгоспвиробників вдалося витягнути з боргової прірви і стабілізувати їх фінансово-економічні показники; з 2005 по 2014 рік включно «стабільність податкового законодавства» у сфері оподаткування сільськогосподарських товаровиробників перетворила спеціальний режим оподаткування на суто формальну величину, яка не виконувала жодного із завдань, притаманних податковому платежу; нововведення 2015-2021 років, хоча і не цілком позитивно сприйняті платниками податків та представниками їх інтересів, сприяли встановленню фіскальної справедливості порівняно з іншими категоріями платників податків, діяльність яких оподатковувалась за спеціальними податковими режимами [10].