Зразок роботи
Призначення правоохоронної функції, на його думку, полягає в сприянні подоланню перешкод на шляху реалізації суб’єктивного права, відновленні порушеного правового стану й у застосуванні заходів примусового характеру до зобов’язаного суб’єкта, що неналежно ставиться до своїх обов’язків [15, с.167].
У поглядах В. Горшеньова та С. Алексєєва є деякі розбіжності, проте вони обидва визначають існування та функціонування двох основних правозастосовних функцій: надання приписів, які визначають юридичний вплив у суспільних відносинах та подолання перешкод на шляху відновлення правового стану, під цілеспрямованим впливом на суспільство.
Розглядаючи основні ознаки правозастосовної функції можна виділити такі:
1. Надає інформацію щодо адміністративно-правового та кримінально-правового змісту, на меті якого стоїть забезпечення норм права;
2. Слідкує за правомірною поведінкою суб’єктів;
3. Проведення правозастосовних дій для позитивного пливу на суспільні відносини.
Реалізуючи у процесі своєї діяльності зазначені ознаки, правозастосовні функції здійснюють індивідуальне правове регулювання на рівні конкретних життєвих ситуацій та створює умови для подальшого функціонування самого права. Отже, можна вважати, що поняття «правоохоронних органів» є здійснення ними ряду правозастосовних та правоохоронних функцій.
Державні органи повинні забезпечувати охорону правопорядку, діяти згідно закону, який стверджує: правоохоронними органами є кожний державний орган, певною мірою наділені правоохоронними функціями.
Щодо чесного та законного виконання своїх обов’язків, правоохоронні органи використовують принцип гласності та відкритості, тобто кожен громадянин має право слідкувати за роботою працівників, однак лише у тих межах, які дозволені законодавством, оскільки хоч робота і є доступною для обзору законодавець обмежив втручання у проведення заходів, що проводяться з дотриманням режиму таємності, і це є беззаперечно правильним рішенням.
Повага до людей та допомога пересічним громадянам в незалежності від їх статі, раси, віку, громадянства, політичних переконань, тощо, говорить про сучасність, толерантність, та високо інтелектуальність правоохоронців всіх гілок правоохоронної системи. В Україні непоодинокими є випадки перевищення толерантних меж правоохоронцями, що спричиняє погіршення їх репутації перед населенням і потребує реагування щодо даного становища вищими органами.
Правоохоронні органи відіграють провідну роль порівняно
з іншими суб’єктами в реалізації правоохоронної діяльності, що обумовлюється їхньою правоохоронною спеціалізацією, постійністю та професійністю
виконання правоохоронних повноважень, можливістю застосування державних засобів впливу.
Немає однозначності в розумінні поняття «правоохоронні органи» й серед практичних працівників самих цих органів. Як справедливо констатують автори посібника «Правоохоронні органи та правоохоронна діяльність» (М. Мельник , М. Хавронюк), така ситуація свідчить не тільки про відсутність єдиного підходу у розумінні того, які є органи, але й ускладнює вирішення різного роду проблем у цій сфері, справляє негативний вплив на діяльність вказаних органів, оскільки безпосереднім чином впливає на правове регулювання їх компетенції, правове і соціальне положення працівників таких органів тощо [47, с.238].
Державна діяльність охоплює найбільш важливі сфери життя громадянського суспільства, його взаємовідносин з державними органами. Розв’язання проблем, пов’язаних із забезпеченням нормального функціонування економіки, здійснення зовнішньої політики, створення умов для розвитку культурних та освітніх галузей, підтримка та забезпечення національної безпеки, а також виконання інших важливих функцій є змістом цієї багатогранної діяльності.
У вузькому розумінні правоохоронна діяльність уявляє собою діяльність спеціально уповноваженого (компетентного) органу щодо забезпечення законності й правопорядку, який існує тільки для виконання таких завдань, як виявлення, припинення та попередження правопорушень, застосування різних санкцій до правопорушників і реалізація заходів впливу (покарання). Це означає, що така діяльність виступає для такого роду органів першорядною, пріоритетною. Cаме цей вид правоохоронної діяльності виступає у якості системо утворюючого фактора (спеціального) правоохоронного органу і правоохоронної системи.
По-перше, можна відмітити, що правоохоронна діяльність є багатогранним різноплановим різновидом державної діяльності, яка здійснюється численними правоохоронними органами за різноманітними напрямками.
При цьому напрямки правоохоронної діяльності одночасно відображають як поставлені перед нею загальні завдання, так і конкретні функції та способи й форми їх реалізації.
Варто зазначити, що хоча правоохоронна діяльність має багатолітню історію, а термін «правоохоронні органи» є одним із найуживаніших у праві, але в Україні ще не склалося чітке уявлення про зміст цієї категорії через неоднозначність її законодавчого визначення.
Магістр