Зразок роботи
Сьогодні право прав людини ЄС має власну систему джерел. Коротенько зупинимося на ній. Тут необхідно назвати Договір про Європейський союзі (ДЕС), Договір про функціонування Європейського союзу (ДФЕС), Хартію Європейського Союзу про основні права, практику Суду ЄС та інші джерела права прав людини. Не можна забувати про той внесок, який вніс і вносить Суд ЄС у вирішення проблеми захисту прав людини. Роль Суду є значною і заслуговує на високу оцінку.
Як підкреслює Ю.М. Юмашев, розгляд механізму регулювання свободи руху товарів було б неповним без порівняльного аналізу впливу основних прав і свобод людини на його функціонування. [12,с.43] Так що, можливо, доречніше говорити саме про вплив основних прав і свобод людини на реалізацію механізму внутрішнього ринку ЄС. У зв'язку з цим можна виділити, зокрема, два аспекти такої взаємодії, умовно назвавши їх «позитивним» і «негативним». Необхідно підкреслити виняткову умовність цих категорій. Перший аспект полягає в тому, що дотримання прав людини сприяє підвищенню ефективності функціонування внутрішнього ринку, тобто фактично виступає засобом досягнення цієї мети. Другий аспект має місце, коли захист прав людини є підставою для обмеження економічних свобод внутрішнього ринку, які можуть розглядатися як обгрунтовані і відповідні праву ЄС, так і такі, що суперечать йому.
В основі функціонування внутрішнього ринку ЄС (спочатку - спільного ринку Європейського економічного співтовариства - ЄЕС) лежить принцип недискримінаціі. Його сміливо можна назвати ключовим, наріжним принципом-інструментом механізму внутрішнього ринку ЄС. Принцип недискримінації в правовій доктрині називають, наприклад, нарівні з принципом взаємного визнання, загальним принципом
лібералізації транскордонних відносин. Зміст кожної економічної свободи внутрішнього ринку ЄС (свободи руху товарів, свободи руху осіб, свободи надання послуг та свободи руху капіталів і платежів) зводиться до заборони дискримінації на підставі походження або громадянства, в залежності від того, про яку свободу йдеться. [12,с.55]
Правовою основою регулювання економічних свобод ЄС є також акти вторинного права ЄС, які забороняють дискримінацію як на підставі походження або громадянства, так і за іншими ознаками. Як приклад можна привести директиви: про загальні рамки рівного ставлення у сфері праці, про принципи рівного ставлення до людей незалежно від расового та етнічного походження, про застосування принципу рівного ставлення до чоловіків і жінок в тому, що стосується доступу до товарів і послуг, а також поставки товарів і послуг, про послуги на внутрішньому ринку, про імплементацію принципу рівних можливостей і рівного ставлення до чоловіків і жінок з питань праці, про універсальні послуги та права споживачів, пов'язаних з мережами і послугами електронних коммунікацій («Директива про універсальні послуги»), про заходи, що спрощують реалізацію прав працівників в контексті свободи їх пересуванню, щодо координації процедур укладення державних контрактів на виконання робіт, постачання товарів та надання послуг. [12,с.65]
Наступне, що варто розглянути, це питання захисту прав споживачів. У ст. 38 Хартії ЄС гарантується високий рівень захисту споживачів. З метою сприяння інтересам споживачів і забезпечення високого рівня їх захисту відповідно до ст. 169 ДФЕС (колишня ст. 153) Союз вносить вклад в охорону здоров'я, безпеки та економічних інтересів споживачів, а також в розвиток їх права на інформацію, на навчання і на самоорганізацію для захисту своїх інтересів.
У 2010 р для виходу з економічної кризи була прийнята Стратегія «Європа 2020», в якій Комісія зафіксувала сім ініціатив. Наприклад, ініціатива «Ефективна Європа в використанні ресурсів» включає розвиток транспортної та енергетичної сфер, а ініціатива «Союз для інновацій» спрямована на реалізацію інноваційних ідей у виробництві товарів та наданні послуг. Створення внутрішнього ринку постійно триває і, як випливає з Стратегії «Європа 2020», становить невід'ємну частину програми розвитку ЄС в світлі фінансової кризи. [22]
Зважаючи на це Комісія прийняла «Акт єдиного ринку 2», який включає 12 пріоритетних дій. Один з напрямків - це збільшення переваг споживачів. У 2015 Комісією була розвинена і протестована онлайн-платформа врегулювання спорів. Вона функціонує з січня 2016 року і дозволяє вирішувати спори набагато швидше і при менших фінансових витратах, ніж при судовому розгляді.
Окремий інтерес також має передбачена ст. 15 Хартії ЄС свобода професійної діяльності та право на працю. Дана стаття закріплює цілий ряд прав в цій сфері. Що стосується практики Суду ЄС щодо реалізації даного права, то можна назвати, наприклад, рішення у справі 4/73 Nold KG v. Commission. У п. 2 ст. 15 закріплюються фактично економічні свободи внутрішнього ринку ЄС (свободи руху працівників і свобода установи, свобода надання послуг) 45. С.Ю. Кашкін і Е.А. Чегринець
підкреслюють, що ст. 15 Хартії вже тлумачить право працівників на пересування, ніж нині ДФЕС з точки зору наявності громадянства ЕС46. У звіті Комісії про застосування Хартії в 2014 р наголошується, що Директива 2014/54 про заходи, що спрощують здійснення права працівників в контексті їх свободи руху, покликана забезпечити краще застосування на національному рівні права громадян ЄС на працю в іншій державі-члені ЄС і спрямована на усунення перешкод свободи руху працівників.
Магістр