«ДОСЛІДЖЕННЯ ВЗАЄМОЗВ’ЯЗКУ МОТИВІВ НАВЧАЛЬНОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СТУДЕНТІВ ТА САМОСТАВЛЕННЯ ОСОБИСТОСТІ» (ID:346253)

ВСТУП Актуальність дослідження: одним з найважливіших компонентів у структурі ставлення до навчальної діяльності виступають мотиви (Л.О. Висотіна, М.Г. Левандовський, М.Т. Дригус), які визначають загальне ставлення до неї (А.К.Маркова, Г.С.Костюк, Л.І.Божович та ін.). Дослідження мотивів навчальної діяльності спрямовуються на встановлення змісту спонукання до навчальної діяльності, впливу мотивів на різні сторони навчальної діяльності, розвиток мотивів, їх вираженість у групах з тими чи іншим особливостями (А.К.Маркова, М.В.Матюхіна, А.Б.Орлов, Л.М.Фрідман, Ю.М.Орлов та ін.). Серед сучасних психологічних досліджень розробки проблеми мотивації навчальної діяльності в юнацькому віці, можна виокремити роботи, присвячені дослідженню психологічних детермінант розвитку внутрішньої мотивації студентів у навчальній діяльності, дослідження ставлення до навчальної діяльності старшокласників та студентів як суб’єктивної реальності, вивчення особливостей мотивації навчальної діяльності у юнацькому віці тощо. На думку В.Е. Чудновського, значна кількість юнаків є розгубленою перед оточуючим їх складним та безкінечно різноманітним та суперечливим світом, а отже, вибір професії та вступ до ВНЗ в основному є випадковим. Цим може бути пояснений формальний характер ставлення до навчання. Розглядаючи особливості підходу до вивчення проблеми самоставлення в зарубіжній психології, слід зазначити, що починаючи з робіт, виконаних у фрейдиському руслі, інтерес до даної проблеми не слабшає. Починаючи з робіт У. Джемса, самоставлення розглядається як компонент самосвідомості особистості, який виконує функцію прийняття особистістю самої себе і досліджується в тісному зв’язку з іншими складовими Я-концепції, перш за все, образом і картиною “Я”. Р. Бернс вказує на тверду переконаність у імпонуванні іншим людям, впевненість у здібності до того чи іншого виду діяльності й на почуття власної значимості. Л. Велес, Г. Маквелл – про почуття власної компетентності, прихильності й симпатії до себе. У вітчизняній психології початком фундаментальних досліджень феномену “самоставлення” стали дослідження І С. Кона, А.Н.Леонтьева, С.Л.Рубінштейна, А.Г.Спіркіна, В.В. Століна та ін. І.С. Кон вважає ставлення до себе “глобальною самооцінкою особистості, яка виступає загальним знаменником, підсумковим виміром “Я”, яке виражає міру прийняття себе, або – ставлення до себе, похідне від сукупності окремих самооцінок”. Як свідчать дослідження С.Р.Пантєлєєва, самоставлення – це безпосередній феноменологічний вираз смислу “Я” для самого суб’єкта. Мета дослідження: дослідити взаємозв’язок мотивів навчальної діяльності студентів та самоставлення особистості. Об'єкт дослідження: «Методики вивчення мотивації навчальної діяльності у вузі Т.І. Ільїної» та «Методика дослідження самоставлення С.Р. Пантелєєв (МДС)». Предмет дослідження: мотивація навчальної діяльності студентів та само ставлення особистості. Завдання дослідження: 1. Здійснити теоретичний аналіз літератури з проблеми мотивів навчальної діяльності студентів та самоставлення досліджуваного. 2. Перевірити гіпотезу. Гіпотеза: існує прямопропорційний зв'язок між мотивами навчальної діяльності студентів та рівнем їхнього самоставлення: чим вагоміші мотиви навчальної діяльності студента, тим краще його самоставлення. Етапи дослідження: 1. Організаційно-підготовчий етап. Його головне призначення – формулювання мети, завдань, об ’єкта і предмета дослідження. 2. Етап розробки робочої гіпотези. Робоча гіпотеза – виражене в словесній формі твердження, яке ще не має достатнього обґрунтування. 3. Методичний етап. Відповідно до мети і завдань дослідження робиться вибір, або розробка методичного інструментарію. Тут же будується загальна схема проведення дослідження: планується послідовність процедур та ін. 4. Емпіричний етап передбачає: - збір матеріалу для конкретизації причин появи самої проблеми; - проведення пошукових (пілотажних) експериментів для уточнення деяких деталей; - підтвердження висуненої робочої гіпотези, тобто того факту, що досліджуваний психічний процес розвиватиметься згідно прийнятим гіпотетичним положенням. 5. Аналітичний етап. Це етап наукових роздумів про те, що вдалося виявити в ході дослідження. Тут здійснюється обробка матеріалу методами математичної статистики. Найбільш відповідальним моментом цього етапу є інтерпретація отриманих даних. Методи дослідження: 1) теоретичний аналіз психологічної літератури; 2) методики, направлені на психологічне обстеження студентів.