Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність дослідження: в даний час вже не потрібно доводити, що міжособистісне спілкування - абсолютно необхідна умова буття людей, що без нього неможливе повноцінне формування у людини жодної психічної функції або психічного процесу, жодного блоку психічних властивостей, особи в цілому. Цей метод застосовують для дослідження міжособистісних стосунків і міжгрупових стосунків з метою їх поліпшення. Він дає змогу психологам вивчити склад малих соціальних груп, особливо неофіційних стосунків, одержуючи соціологічну інформацію, яку іншим шляхом дістати майже неможливо. Термін «соціометрія» в перекладі з латини означає вимірювання міжособистісних стосунків у групі. У суспільних науках він постав наприкінці XIX ст. у зв'язку зі спробами застосування математичних методів до вивчення соціальних явищ. Основна заслуга у створенні методології соціометричних досліджень, сукупності вимірювальних процедур і математичних методів обробки первинної інформації належить соціопсихологу Якобу Морено (1892-1974). Виробивши свою систему структурного аналізу малих груп, Морено сформулював і стратегічне завдання соціометрії. Воно полягає у забезпеченні таких умов на виробництві і в житловому приміщенні, за яких люди працювали і жили б в оточенні симпатичних і симпатизуючих їм людей. Значущість проблеми соціометрії досить вагома, вона дозволяє одержати соціологічну ситуацію, що стосується стосунків між членами малих груп [1].
Критерії, що визначають соціометричний статус старшокласника в його класному колективі, складні і різноманітні. За даними Я.Л. Коломинского, на першому місці тут стоїть вплив на однолітків (значення цієї якості з віком неухильно збільшується) і, як у молодших підлітків, фізична сила, на другому місці - моральні якості, які безпосередньо проявляються в спілкуванні, і суспільна робота; далі йдуть інтелектуальні якості і хороше навчання, працьовитість і навички праці, зовнішня привабливість; на останньому місці стоїть прагнення командувати. За даними Б. Н. Волкова, десятикласники вище за все цінують якості особистості, які у спілкуванні, взаємодії з товаришами (чесність, готовність допомогти у важкі хвилини життя), на другому місці стоять вольові якості особистості, на третьому - інтелектуальна гідность. У дослідженні А. М. Лутошкина дається інша послідовність переваг: інтелектуальні якості, ставлення до людей (доброта, чуйність), моральні якості, вольові якості, ділові якості, зовнішні дані (зовнішня привабливість, вміння стежити за собою і т.д.). Оптимальні міжособистісні стосунківи є запорукою повноцінного формування у людини психічних процесів, психічних властивостей і функцій, а також розвитку особистості в цілому. У підлітковому віці складаються дві різні за своїм значенням для психічного розвитку системи взаємин: одна - з дорослими, інша - з однолітками. Виконуючи одну і ту ж загальну соціалізуючу мету, ці дві системи взаємин нерідко входять у протиріччя один з одним за змістом і регулюючими їх нормами.
Для підлітків велику значимість набувають стосунки з однолітками, тому що в них явно простежується прагнення до самостійності, самовираження, равнопартнерскім стосунківам. Ці прагнення, свої актуальні інтереси і потреби дитина може задовольнити повною мірою тільки в спілкуванні з однолітками, в процесі міжособистісних стосунків з ними.
Оптимальний рівень міжособистісних стосунків підлітків можливий за умови сприятливого психологічного клімату в колективі, який багато в чому залежить від стилю педагогічного керівництва та стилю педагогічного спілкування [5].
Мета дослідження: дослідити особливості міжособистісних стосунків в групі старших підлітків.
Об'єкт дослідження: міжособистісні стосунки.
Предмет дослідження: міжособистісні стосунки в групі старших підлітків.
Гіпотеза дослідження: існує прямопропорційний зв'язок між положенням старших підлітків в навчальній групі та рівнем їхньої комунікативності: чим вище показники соціометричного статусу учасників групи, тим вищі показники їхнього рівня комунікативності.
Завдання дослідження:
1. на основі вивчення наукових літературних джерел визначити особливості розвитку міжособистісних стосунків старших підлітків;
2. дослідити структуру міжособистісних стосунків старших підлітків у зв'язку з рівнем комунікативності учасників групи;
3. розробити рекомендації щодо поліпшення комунікативних здібностей в групі старших підлітків, з метою забезпечення їх стабільного положення в системі міжособистісних стосунків.
Методи дослідження:
Теоретичні: вивчення наукових літературних джерел про особливості розвитку міжособистісних стосунків в групі старших підлітків.
Емпіричні:
• соціометричний тест;
• тест рівня комунікативності (В. Ф. Ряховського);
• кореляційний аналіз;
• змістовний аналіз.
Організація дослідження. У дослідженні приймали участь школярі 15-16 років - 10 хлопчиків та 10 дівчат. Дослідження проводилось на базі Максимівської загальноосвітньої школи .
Практичне значення: отримані результати можуть бути використані шкільними психологами, з метою зменшення негативного впливу на навчальну діяльність старших підлітків та для поліпшення якості міжособистісних стосунків в класній групі.
Магістр