«Мовленнєвознавчі дисципліни – лінгвістика тексту, стилістика, культура мовлення і риторика – як лінгвістична основа розвитку мовленнєвої особистості старшокласника» (ID:528394)

Метою вивчення української мови в школі має стати формування національно свідомої мовної особистості, що означає не тільки засвоєння випускниками школи корпусу лінгвістичних знань, формування умінь і навичок, але й формування в них національно-свідомого ставлення до мови, що виражається в прагненні та вмінні мовців спілкуватися українською мовою в різноманітних життєвих ситуаціях, відповідальному ставленні до власного мовлення, постійній, наполегливій роботі над його вдосконаленням, відстоюванні пріоритету української мови у державі. Процес формування свідомої мовної особистості нерозривно пов'язаний із збагаченням словникового запасу учнів, тобто якісно-кількісним збільшенням слів української мови в їхньому мовленні та комунікативно доречному їх уживанні. Мовні висловлювання, які властиві мовній особистості, розрізняються ступенем структурно-мовної складності, глибиною і точністю відображення дійсності, певною цільовою спрямованістю. Отже, засвоєння мови можна розуміти як процес розвитку мовної особистості. Особистості, як здатна до мовномисленнєвої діяльності, поданням себе засобами мови в мовному спілкуванні. Проблеми мовленнєвого розвитку школярів, формування її ціннісних орієнтацій стали розглядатися в парадигмі психолінгвістики (М. Жинкін. О. Леонтьєв, С. Куранова, А. Брудний, А. Кліменко та ін.), теорії "мовної особистості" (В. Виноградов, Ю. Караулов, О. Селіванова, Л. Мацько, Ф. Бацевич, М. Пентилюк та ін..), лінгвокультурології (О. Потебня, А. Вербицька, М. Кочерган, К. Селіванова, В. Кононенко, П. Гриценко та ін.). Інтереси лінгвістики зосереджені на вивченні ролі мовних засобів у процесах породження мовлення та його розуміння.