Проблема самовизначення в юнацькому віці (ID:619752)

ВСТУП Актуальність теми. Ранній юнацький вік - це друга стадія фази життя людини, названа дорослішання або перехідним віком, змістом якої є перехід від дитинства до дорослого віку. Центральний психічний процес перехідного віку – розвиток самосвідомості. Періодом виникнення свідомого я, – пише І.С. Кон, - хоч би як поступово формувалися окремі його компоненти, здавна вважається підлітковий і юнацький вік. У зв'язку з явищем акселерації межі підліткового віку зрушили вниз, і в даний час цей період розвитку охоплює приблизно вік із 10-11 до 14-15 років. Відповідно, раніше починається юність. Рання юність (15-17 років) лише початок цього складного етапу розвитку, який завершується приблизно до 20-21 років. Розвиток самосвідомості в підлітковому та ранньому юнацькому віці настільки яскраво і наочно, що його характеристика та оцінка значення для формування особистості в ці періоди практично єдина у дослідників різних шкіл та напрямків, автори досить одностайні в описі того, як протікає процес розвитку самосвідомості у цей період: приблизно в 11 років у підлітка виникає інтерес до власного внутрішнього світу, потім відзначається поступове ускладнення та поглиблення самопізнання, одночасно відбувається посилення його диференційованості та узагальненості, що призводить в ранньому юнацькому віці (15-16 років) до становлення щодо стійкого уявлення про себе, Я-концепцію; до 16-17 років виникає особливе особистісне новоутворення, що у психологічній літературі позначається терміном самовизначення. З погляду самосвідомості суб'єкта воно характеризується усвідомленням себе як член суспільства і конкретизується у новій, суспільно значущій позиції. Соціальний статус юнацтва неоднорідний. Діяльність та рольова структура особистості на цьому етапі вже набувають ряду нових, дорослих якостей. Головне соціальне завдання цього віку – вибір професії. Вибір професії та типу навчального закладу неминуче диференціює життєві шляхи дівчат та юнаків, з усіма соціально-психологічними наслідками. Розширюється діапазон суспільно-політичних ролей та пов'язаних з ними інтересів та відповідальності. Проміжність соціального стану та статусу юнацтва визначає деякі особливості його психіки. Юнаків ще гостро хвилюють проблеми, успадковані від підліткового етапу, - власна вікова специфіка, право автономію від старших тощо. Але соціальне та особистісне самовизначення передбачає не так автономію від дорослих, скільки чітке орієнтування та визначення свого місця в дорослому світі. Проблема самовизначення нині набуває особливого значення. Юнацький вік – період, у який відбуваються найбільш значні зміни у психіці. Саме зараз самовизначення стає афективним центром життєвої ситуації молодих людей [20]. Особистісне самовизначення, що має ціннісно-смислову природу, ставить особистісно-значиму орієнтацію на досягнення певного рівня в системі соціальних відносин, на основі чого виробляються вимоги до певної професійної галузі, здійснюється професійне самовизначення [6]. У цьому, з одного боку, на процес професійного самовизначення істотно впливають особистісні особливості, з іншого - саме формування особистості значною мірою відбувається під час професійного самовизначення. Саме тому необхідно вивчати становлення професійного та особистісного самовизначення та їх співвідношення у підлітковому та юнацькому віці [7]. Проблемами особистісного та професійного самовизначення займалося багато вчених. У вітчизняній психології накопичений чималий досвід у галузі теорії з цієї проблематики. Різні аспекти особистісного самовизначення розглядалися у працях С.Л. Рубінштейна [2], К.А. Абульханової-Славської [14], PM. Гінзбург [6], Л.І. Божович [11 ]та ін. Проблеми професійного самовизначення висвітлені у роботах О.О. Клімова [4], П.А. Шавіра [16], Н.С. Пряжнікова [5], С.М. Чистякової [15] та ін. З числа зарубіжних учених ціннісне самовизначення у контексті становлення ідентичності вивчав Е.Еріксон [8]. Однак, досі залишається багато проблем у визначенні формальної структури та статево специфіки особистісного та професійного самовизначення, співвідношення особистісного та професійного самовизначення. Мета роботи: вивчити проблеми самовизначення в юнацькому віці. Об’єкт роботи: школярі у віці 16-17 років 11-х класів. Предмет роботи: самовизначення в юнацькому віці. Гіпотези роботи: тип особистості визначає професійний вибір та тип професійної мотивації. Завдання роботи: 1. Здійснити теоретичний аналіз поняття «самовизначення». 2. З’ясувати психолого-педагогічні характеристики юнацького віку. 3. Провести емпіричне дослідження щодо проблем самовизначення в юнацькому віці. 4. Розробити основні методологічні напрямки роботи психолога чи педагога щодо покращення самовизначення у юнацькому віці. Методики дослідження: 1. Методика «Диференціально-діагностичний опитувальник» (ДДО) Є.А. Клімова (Додаток №1) [18]. 2. Методика Тест «Визначення типу особистості» Д. Голланда (Додаток №2) [19]. 3. Методика визначення основних мотивів вибору професії (автор Є. М. Павлютенков) (Додаток №3) [21]. Методи дослідження: - теоретичний аналіз проблематики на базі вивчення психолого-педагогічної літератури; - емпіричні методи: метод психо-діагностичного дослідження, метод графічного представлення даних.