Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність дослідження. Печери стали відомі людям з незапам’ятних часів – адже в них, починаючи з давнини мешкала людина. Печери супроводжували людей практично на всьому багатовіковому шляху зародження, становлення і розвитку людського суспільства. Вони і зараз продовжують використовуватися людьми для найрізноманітніших цілей. У світі існує велика кількість печер, але на сучасному етапі вони є недостатньо вивченими. Останнім часом інтерес до вивчення печер збільшився, досліджуються вже відомі печери та відкриваються нові. Цими дослідженнями займаються вчені, спелеологи та туристи.
Найбільший внесок у вивчення печер здійснили такі вчені та дослідники як: Е. А. Мартель, Е. Рівьєр, Н. Кастере, Г. Кірл, Е. Раковіце, Р. де Жолі, А. Свіннертон, В. Візе, Н. Ричков, П. Паллас, В. Дублянський.
Об’єкт дослідження - печери світу.
Предмет дослідження - фізико-географічні особливості найбільших печер світу.
Метою дослідження даної роботи є вивчення фізико-географічних особливостей найбільших печер світу та визначення шляхів їх збереження та оптимального використання. Досягнення цієї мети передбачає вирішення таких завдань:
визначити особливості походження та формування печер;
розглянути різноманітні класифікації печер;
дослідити особливості натічних форм печер;
здійснити фізико-географічну характеристику таких печер: Мамонтова, Крубера, Шондонг, Оптимістична, Фінгалова та Казумура;
проаналізувати антропогенний вплив на найбільші печери світу та їх охорону.
РОЗДІЛ 1. ЗАГАЛЬНІ ОСОБЛИВОСТІ ПЕЧЕР СВІТУ
1.1.Особливості походження та формування печер
Печери - це природні підземні порожнини, що з'єднуються з поверхнею Землі одним або декількома отворами. Печери можуть бути заповнені повітрям або іншим газом (здебільшого, радоном або метаном), водою, частково твердими відкладами. Виникають під впливом підземних вод або прибережних хвиль [8].
Печери часто утворюються біля вивітрювання гірських порід і часто простягаються глибоко під землею. Слово печера може також стосуватися набагато менших отворів, таких як морські печери, скельні укриття, і гроти, хоча, печера є екзогеном, а скельне укриття - ендоген [6].
Найпоширеніші печери в розчинних геологічних породах - вапняках, крейді, гіпсі, ангідриді, кам'яній солі. Відомі печери у вапнякових туфах, конгломератах, гранітах, базальтах, вулканічних породах, а також льодові [18]. Морфогенетичні особливості печер. Однією з основних умов протікання карстового процесу та створення печер прийнято вважати тріщинуватість гірських порід. Вода завершує справу, розпочату глибинними силами землі, розчиняє навколо тріщин породу і вимиває її, створюючи великі порожнини, орієнтовані в різних напрямках. Дія тектонічних сил та води, а також температурні коливання середовища руйнують породи, що вистилають стінки печер, в результаті чого виникають небезпечні ділянки, завали, осипи, глинисті наноси, карнизи різної конфігурації, уступи, навіси та інші форми підземного рельєфу. Найбільш тріщинуваті ділянки порід супроводжують обвали. Найчастіше це випадання окремих або цілої групи брил із склепіння та зі стін печери, або зі скельних уступів. Деякі брили можуть досягати ваги десятків і сотень тонн. Брилові навали утворюються також на уступах, і тоді вони стають особливо небезпечними, оскільки зрив окремих каменів призводить до каменепаду, а всього навалу – до обвалу. Скупчення дрібних уламків і наносів на схилах утворюють осипи, які іноді легко приходять в рух і можуть засипати нижні ходи або лази. Осип може призвести до утворення нових перешкод, наприклад, на шляху може виникнути поріг заввишки до декількох метрів там, де раніше був плавний спуск або підйом [20].
Печери часто розвиваються по двох і більше систем пересічних тріщин, і якщо тріщинуватість проявляється в декількох напрямках, то можуть виникнути лабіринти. Лабіринтами можуть бути також ходи всередині глибокого навалу, як наприклад, в Скельській і Сніговій печерах. У складних лабіринтових системах типу Оптимістичної та Озерної (Поділля), Одеських катакомб або інших штучних каменоломень легко заблукати за відсутності відповідних досвіду і навичок. Серйозну небезпеку в печерах представляють вузькі важко прохідні лази, при проходженні яких виникає реальна можливість застрягання. У багатьох печерах стіни "поїдені водою" (у них утворюються осередки з гострими краями) або покриті безліччю дрібних твердих гострих останців, що призводить до утворення величезних "терок" або "рашпілів" [4]. Обводненість печер. Походження печер зазвичай пов'язане з діяльністю води, тому в багатьох печерах безпосередньо вода - потенційна причина виникнення аварійної ситуації. Підземні озера, водоспади і сифони - несподівані природні перешкоди. Озера, одиночні або розташовані ланцюгом, часто на багатометровій глибині, можуть не мати обходів. У цьому випадку подолати їх можна тільки із застосуванням плавальних засобів. Водоспади часто зриваються з різних рівнів у вертикальних порожнинах і служать серйозною перешкодою при пересуванні в шахтах і колодязях [19].
Магістр