Зразок роботи
Фізична особа-підприємець – це особа, яка є громадянином України, іноземним громадянином, особою без громадянства, що здійснює підприємницьку діяльність. Громадянин визнається суб’єктом господарювання у разі здійснення ним підприємницької діяльності за умови державної реєстрації його як підприємця без статусу юридичної особи. Громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов’язаннями усім своїм майном, на яке відповідно до закону може бути звернено стягнення. Перед постановкою на облік в органах ДФС потрібно визначитися з системою оподаткування.
Система оподаткування – сукупність податків, зборів, інших обов’язкових платежів до бюджетів і внесків до державних цільових фондів, що стягуються в установленому Податковим кодексом порядку [24].
Формування системи оподаткування доходів громадян, які здійснювали підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, відбувалося в кін. 80-х – поч. 90-х років ХХ ст., в умовах панування комуністичної ідеології
Загальна система оподаткування характеризується такими основними податками та платежами:
- ПДФО (18%);
- військовий збір (1,5%);
- ПДВ (у разі перевищення доходу за останні 12 місяців 1 млн грн чи добровільної реєстрації);
- акцизний податок;
- податок на майно та ін.
Спрощена система оподаткування, обліку і звітності в Україна вперше була запроваджена у 1999 році на основі Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів малого підприємництва» від 3 липня 1998 року № 727 [22]. Указ був єдиним
Таблиця 1.2
Порівняння систем оподаткування
Кожна з систем оподаткування має свої переваги та недоліки. Переваги та недоліки загальної системи оподаткування зазначені в табл. 1.3.
Так, за даними Державної податкової служби України станом на 01.01.2020 р. за єдиним податком оподатковувались доходи 1488,3 тис фізичних осіб-підприємців. Порівняно із аналогічним періодом минулого року кількість зареєстрованих платників єдиного податку збільшилась майже на 93,8 тис. осіб (на 01.01.2019 р. – кількість платників єдиного податку становила 1394,5 тис осіб). Всього на початок 2020 року кількість зареєстрованих фізичних осіб– підприємців в Україні становила 1885,9 тис. осіб, що на 19,8 тис. більше, ніж на початок 2019 року [10]. Якщо взяти до уваги останні дані, то кількість фізичних осіб-підприємців, що використовують спрощену систему оподаткування становить 75-80% від сукупної чисельності фізичних-осіб-підприємців (рисунок 2.1).
Дані рис. 2.3 показують, що частка єдиного податку від платників – фізичних осіб набагато більша ніж частка надходжень від юридичних осіб. За період з 2017 р. по 2019 р. питома вага єдиного податку від фізичних осіб коливається у межах 66,1-70,8%. Частка надходжень єдиного податку від юридичних осіб поступово знижується з 15,6% до 14,3%. Що ж стосується сільгоспвиробників (4 група), то їх частка єдиного податку протягом 2017- 2019 років також знижується 18,3% до 14,9%.
Стійкість і потужність держави прямо залежить від ефективності функціонування її податкової системи. Зі свого боку однією з ознак дієвості податкової системи є масштаби використання схем ухилення від сплати податків. Виходячи з цього, чим більшими є обсяги ухилення від оподаткування, тим слабкішою є держава внаслідок недофінансованості державного бюджету, що проявляється, зокрема, в дефіциті фінансування соціальної сфери, а отже, низькому рівні соціального захисту населення. Тому з метою забезпечення сталого розвитку держави, зокрема, є необхідним розв’язання проблеми ухилення від сплати податків. Розглянемо міжнародний досвід вирішення цього питання.
ВИСНОВКИ
В першому розділі було визначено, що система оподаткування – сукупність податків, зборів, інших обов’язкових платежів до бюджетів і внесків до державних цільових фондів, що стягуються в установленому Податковим кодексом порядку.
Формування системи оподаткування має довгу історію і наразі закінчилось тим, що в країні паралельно застосовується два податкових режими – загальний та спеціальний.
Загальна система оподаткування характеризується такими основними податками та платежами: ПДФО, військовий збір, ПДВ, акцизний податок, податок на майно та ін. При загальній системі оподаткування немає обмежень щодо кількості найманих працівників та видів діяльності.
Спрощена система оподаткування, обліку та звітності – це особливий механізм справляння податків і зборів, що встановлює заміну сплати окремих податків і зборів, встановлених ПКУ, на сплату єдиного податку в порядку та на умовах, визначених ПКУ, з одночасним веденням спрощеного обліку та звітності. Право на застосування спрощеної системи оподаткування, обліку та звітності для будь-якого платника виникає за наявності двох умов: відповідності всім вимогам, що встановлені для платників єдиного податку та реєстрація особи платником єдиного податку в установленому порядку.
Кожна з систем оподаткування має свої переваги та недоліки.
Проведений у другому розділі аналіз показав, що кількість зареєстрованих платників єдиного податку збільшується і кількість фізичних осіб-підприємців, що використовують спрощену систему оподаткування становить 75-80% від сукупної чисельності фізичних-осіб-підприємців. Окрім того, ефективність спрощених режимів оподатковування також підтверджується щорічним збільшенням єдиного податку до місцевих бюджетів. Частка єдиного податку від платників – фізичних осіб набагато більша ніж частка надходжень від юридичних осіб.
Проте, незважаючи на соціальний та фіскальний ефект функціонування єдиного податку багато експертів зазначають, що сьогодні спрощена система оподаткування має такий основний недолік – вона є одним із основних інструментів агресивного планування і ухилення від оподаткування.
Тому в третьому розділі було розглянуто міжнародний досвід застосування механізмів попередження ухилення від сплати податків.
Одними з найбільш популярних способів мінімізації є заниження задекларованих доходів, штучне подрібнення підприємств та фальсифікована само зайнятість.
В Україні зловживання спрощеною системою оподаткування відбувається за рахунок заниження обороту, штучного подрібнення суб’єкту господарської діяльності, оформлення штатного персоналу як ФОП, реалізації контрабанди через ФОП.
В міжнародній практиці, контроль за реалізацією зазначених інструментів, переважно покладається на податкові органи. Проте, інструменти які відносяться до протидії штучній зайнятості можуть покладатися на державні органи, які контролюють виконання законодавства у сфері праці.
Отже, у разі впровадження відповідних інструментів в Україні, їх застосування може бути покладено на Державну фіскальну службу України та Державну службу України з питань праці. Крім того, міжнародна практика показує, що з метою більш ефективного попередження зловживань спрощеною системою електронні механізми реєстрації доходів необхідно запроваджувати разом з іншими інструментами, зокрема щодо визначення фальшивої самозайнятості, щодо поведінкового та фінансового контролю.
Магістр