Український правопис 20х-30х років 20 століття (ID:1088831)
Зміст
1.Вступ
-Коротка характеристика політики в Україні у 1920-1930-х роках.
-Важливість мовної політики та необхідність правописної реформи.
-Мета роботи: розглянути значення українського правопису у 20–30-х роках для формування сучасної літературної мови.
2.Історичний і культурний контекст (об'єднаний розділ)
-Політика коренізації та її роль у розвитку української мови.
-Підґрунтя для правописної реформи: потреба уніфікації норм для усієї України.
3.Всеукраїнський правописний з'їзд 1927 року та прийняття Харківського правопису
-Основні положення Харківського правопису та його принципові нововведення.
-Вплив на мовну політику і літературу.
4.Політичні зміни і скасування правопису
-Репресії проти діячів української культури у 1930-х роках та вплив на мовну політику.
-Скасування правопису як етап русифікації та наслідки для української мови.
5.Висновок
-Роль і значення українського правопису 20–30-х років у сучасному контексті.
-Актуальність вивчення мовної реформи для національної ідентичності.
Зразок роботи
Вступ
Політика радянської влади щодо мовного питання в Україні у 1920–1930-х роках була ключовою в контексті національно-культурного розвитку республіки. У ці роки розпочалася інтенсивна робота з підтримки та розвитку української мови, яку намагалися ввести у всі сфери суспільного життя. Державна політика сприяла так званій коренізації, або українізації, що надавало шанс українській мові і культурі стати основою ідентичності населення.
Проблема уніфікації українського правопису на початку ХХ століття була важливою для літератури, освіти, науки та культурного життя. На той час українська мова розвивалася в різних умовах, що спричинило регіональні розбіжності в правописі між Східною та Західною Україною. Реформа правопису в цей період стала своєрідною спробою об'єднати українців навколо спільної мовної норми, яка сприяла б розвитку літератури, науки та інших сфер суспільства. Водночас вона допомагала закріпити українську мову як важливий символ національної самобутності.
Цей реферат має на меті розглянути причини, особливості та наслідки правописної реформи в Україні у 20–30-х роках ХХ століття, зокрема на прикладі Харківського правопису 1928 року. Окремо буде розглянуто значення цієї реформи для подальшого розвитку української мови.
Історичний і культурний контекст
В умовах радянської влади в Україні у 1920-х роках впроваджувалася політика коренізації. Її метою було залучення національних кадрів до роботи в державних і партійних установах, а також сприяння розвитку національних культур, що зокрема охоплювало й мовну сферу. Для України коренізація, яка тут реалізовувалася у формі політики українізації, означала впровадження української мови в освіту, державне управління, науку та медіа. Така підтримка дозволила розпочати роботу над створенням єдиного правопису, що, окрім зміцнення національної культури, спростило б комунікацію в різних регіонах країни.
До початку 1920-х років правопис української мови мав різні регіональні варіації, оскільки формувався в умовах, коли українці перебували в складі різних держав
Інші роботи з даної категорії: