«Особливості функціонування сленгу в українській мові» (ID:1125624)

Хвиля інтересу до субмов дійшла до України лише порівняно недавно. Досі в наукових колах почасти домінує розуміння молодіжного соціодіалекту як «мовного хуліганства». Дослідженням цього питання займаються нині лише окремі мовознавці, хоч сама тема надзвичайно багатогранна. Сленґ доволі поширене явище, він є засобом спілкування у найрізноманітніших прошарках населення і сягає своїм корінням у сиву давнину. Адже навіть століття тому різні соціальні групи мали свій стиль мовлення, притаманний саме цій групі. Крім того, розповсюдженим видом сленґу є сленґ професійний, що побутує в мовленні людей певного фаху чи роду заняття. Часто статус слова змінюється, і те, що, скажімо, у 60-х, 70-х, 80-х роках ХХ століття вважалося сленґом, тепер стало частиною повсякденного словника людей. Мова активно реагує на зміни в політиці, ідеології, науці, духовній культурі, тому й сленг, як один із її складників, надзвичайно швидко піддається перетворенням. Так, сленґ молоді 50-60-х рр. фактично не зрозумілий сучасному молодому поколінню [4, с. 73]. Сленґ кожної історичної епохи відображав особливості свого часу. Сленґ 60-х був наслідком підвищеного інтересу до наркотиків, популярної музики, постійної ейфорії. Сленґ 70-х містив велику кількість епітетів, що стосувалися невдах: «wally», «nurd» тощо. У сленґу 80-х переважали слова, що стосувалися грошей та роботи [1; 3; 8].