Зразок роботи
1.1.Перші дослідження фразеології.
Термін «фразеологія» походить від грецького phrases- «вираз» і logos – «слово, вчення».
Становленню фразеології як галузі лінгвістики сприяло здійснене у працях відомих мовознавців (М.В.Ломоносова, Ф.І.Буслаєва,О.О.Потебні, І.І.Срезневського, Ф.Ф.Фуртунатова, О.О.Шахматова) ґрунтовне дослідження синтаксичної природи словосполучень, а також висвітлення семантико-стилістичних особливостей стійких комплексів слів.
Розробка й обґрунтування теоретичних основ фразеологіі тісно пов’язані з іменами Є.Д.Поливанова, В.В.Виноградова, Б.О.Ларіна, С.І.Ожегова, О.І.Єфімова, Н.М. Амосової. Праці цих мовознавців стимулювали дослідницьку роботу відомих сьогодні фразеологів: М.М.Шанського, О.М.Бабкіна, О.В.Куніна, І.К.Білодіда, П.Й.Горецького, М.А.Жовтобрюха, В.С.Ващенка, Л.С.Паламарчука, Л.Г.Скрипник, А.П.Коваль та ін.
У лінгвістиці відомі понад двадцять визначень фразеологічної одиниці, але жодне з них не знайшло загального визнання. Деякі вчені вважають, що визначення фразеологічної одиниці таке ж складне, як і визначення слова. Ця складність полягає насамперед у тому, що для слова і стійких сполук слів не характерні властивості, які були б віднесені до кожного з них без винятку. Однак, сьогодні термін фразеологія прийнято вживати у двох значеннях:1) – розділ мовознавства, що вивчає усталені мовні звороти. Об’єктом дослідження фразеології як розділу мовознавства є стійкі вислови, їх семантика, структура, походження, роль у мові, взаємозв’язок з іншими мовними одиницями, зокрема словом і реченням,тому 2) – фразеологією називають також сукупність усталених зворотів певної мови. Фразеологія кожної мови - це скарбниця народу, здобуток його мудрості й культури, що містить багатий матеріал про його історію, боротьбу з гнобителями й нападниками, про звичаї, ідеали, мрії й сподівання . Так, в усталених зворотах пропав, як швед під Полтавою; висипався хміль із міха та й наробив ляхам лиха звучить відгомін боротьби з чужинцями. У сталих словах казав пан - кожух дам, та слово його тепле; богу слава, а попові дай сала – ненависть і зневага до гнобителів, а історія виникнення усталених словосполучень перемивати кісточки, сім п’ятниць на тижден, ні пуха ні пера та інші піднімає завісу над звичаями, віруваннями, обрядами наших предків. Тому-то фразеологія привертає увагу мовознавців , істориків ,етнографів, філософів. Стійке сполучення, що являє собою змістову цілісність і відтворюється в процесі мовлення, називається фразеологізмом. Наприклад: покласти зуби на полицю; повісити носа; як рак свисне; з вогню та в полум’я.
1.2. Порівняння слова і фразеологізму.
Фразеологізми, з одного боку, мають ознаки, спільні з словами, словосполученнями і реченнями, а з другого - відрізняються від них.
Як і слова, фразеологізми:
1) не користуються щоразу,а відтворюються як готові, наявні в мові одиниці з певним значенням;
2) відзначаються стійкістю складу і сталістю структури;
3) часто позначають одне поняття і вступають у синонімічні зв’язки з словами;
4) виконують ту ж функцію, що й слова.
Наприклад: накивати п’ятами - втекти; пасти задніх - відставати.
На відміну від слів, фразеологізми:
1) складаються із самостійних одиниць мови – слів, які найчастіше функціонують окремо та мають відповідні форми;
2) відрізняються більшою точністю значення, яке частіше, ніж у словах, супроводжується образною характеристикою.
Наприклад: пройти вогонь і воду; чужими руками жар загрібати.
Фразеологізми мають сталу конструкцію, одні й ті ж компоненти, заміна чи доповнення руйнує їх.
Фразеологія тієї чи іншої мови становить певну систему мови, яка перебуває у тісному взаємозв’язку з системою мови в цілому. Фразеологічний склад мови має системний характер, не є простою сумою ізольованих один від одного фразеологізмів. Отже, між різними типами фразеологічних одиниць існує закономірний зв’язок. Вони вступають у взаємодію один з одним, виконують спільну функцію.
Являючи собою єдність змісту і форми, фразеологізм розглядається як самостійна одиниця мови, здатна, як і інші мовні одиниці, виражати свою семантику, вступати з іншими одиницями мови в смислові та граматичні зв’язки, а значить мати граматичні категорії, тобто виконувати самостійну синтаксичну функцію. Таким чином, наявність у фразеологічної одиниці граматичних категорій є однією з її диференційних ознак.
Фразеологічна одиниця виступає в кожному випадкові як готова формула. Деякі мовознавці не відносять відтворюваність фразеологізмів до основних ознак, на підставі, що властивість відтворюватися зумовлюється не тільки лінгвістичними, а й психологічними факторами. Дійсно, якщо відтворюваність у широкому плані, то слід віднести її до суттєвих ознак мови взагалі, бо відтворюватися можуть слова, словосполучення, речення, тобто все, що пов’язане з мовною практикою її носіїв. Однак фразеологічна відтворюваність має свою специфіку, яка зумовлюється певними закономірностями фразеологізації, шляхами перетворення вільного словосполучення у фразеологізм.
Отже, під фразеологізмом розуміємо окрему самостійну одиницю мови, що характеризується фразеологічним значенням, компонентним складом, граматичними категоріями, відтворюваністю. Сукупність мовних одиниць, яким властиві ці риси, буде становити обсяг фразеології будь-якої мови.
Магістр