Історизм та історіософія у ліриці Ліни Костенко (ID:134459)

Історизм та історіософія у ліриці Ліни Костенко Творчість Ліни Василівни Костенко глибоко закорінена в історичне й культурне минуле України й усього світу, в ній художньо перевтілюються суперечності історичного розвитку та найзлободенніші проблеми нашої доби. Специфіці зображення історичного минулого в художньому світі Ліни Костенко приділено увагу у працях Григорія Клочека [19], В’ячеслава Брюховецького [4], Володимира Панченка [22 – 24], Людмили Тарнашинської [28], Богуслава Бакули [1], Галини Кошарської [16], а найбільш повно її розкрито у дисертаційних дослідженнях Ніни Кириленко [6], Галини Жуковської [5], Світлани Барабаш [3], Руслани Мариняк [21]. Дослідження історіософської концепції Ліни Костенко тільки розпочалося і нині є надзвичайно актуальним. Не зважаючи на зазначені вище праці, цілісного аналізу історизму та історіософії саме лірики поетеси, який би охоплював усі поезії, у яких певним чином звучать чи навіть тільки відгукуються історичні мотиви, ще немає. Дана робота на нього також не претендує, а є лише невеликим фрагментом цього масштабного проекту. А тепер щодо термінів історизм та історіософія. За «Літературознавчою енциклопедією» історизм (грец. historikos – дослідницький, науковий) – це «художнє осмислення подій минулого, що мають конкретно-історичний неповторний зміст і колорит, спроба його реставрації у різних жанрах лірики, епосу і драми» [20, 440], а історіософія (грец. historia – оповідь про минуле і sophia – мудрість) – це «сприйняття історичного процесу без його тривалості, детермінованості, послідовності, вихоплення з нього важливих моментів життя людини, укрупнення їх та протиставлення інертному животінню. Часто такий погляд на історію усталюється, коли героїчне минуле вважається більш сучасним, ніж пристосовницьке сьогодення… Історіософія супроводжується осягненням постійно зміщуваних культурних хронотопів античності, української історії і сучасності…» [20, 445].