Семантико-синтаксичні особливості порівняльних сполучників подібності в ідиостилі Марії Матіос (ID:264465)

Сполучники є класом службових слів, що вживаються для вираження логіко-граматичних зв’язків між однорідними членами, словосполученнями і частинами складного речення. Характерною ознакою сполучника як частини мови є його належність від кожного з окремо взятих компонентів, між якими встановлело зв’язок [32, с. 514]. Сполучники не мають власного лексичного значення, не змінюються за відмінками, родами, числами, а також не бувають членами речення. На перший погляд здається, що без них у мові легко обійтися, але це не так. Сполучники неповнозначна частина мови, що слугує для поєднання однорідних членів речення та предикативних частин складного речення. В останні десятиріччя помітно посилилась увага дослідників до різноаспектного вивчення сполучників української та інших слов’янських і неслов’янських мов (Т.В. Бєляєва [17, с. 23], Л. А. Булаховський [21, с. 428], І. Р. Вихованець [5, с. 27], К.Г. Городенська [11, с. 3], В.В. Жайворонок [18, с. 74], М.У. Каранська [19, с. 65], Ф.П. Медвєдєв [22, с. 47] та ін. Написано багато статей щодо функцій сполучників та укладено словники, у яких представлено інформацію про формально-синтаксичні функції сполучників, визначено їхні позиції в складному і простому ускладненому реченнях та акцентовано увагу на походженні та способі вживання сполучників. В українській мовознавчій науці у їхньому дослідженні переважає функційно-семантичний підхід. .......