Перемикання мовного коду в текстах українських блогів (ID:352501)

Вступ Комунікація (від лат. communicatio — єдність, передача, з'єднання, повідомлення, пов'язаного з дієсловом лат. communico — роблю спільним, повідомляю, з'єдную, похідним від лат. communis — спільний) - це процес обміну інформацією (фактами, ідеями, поглядами, емоціями тощо) між двома або більше особами Крім того, поняття "комунікація" може вживатись у значенні: телекомунікації або зв'язок за допомогою технічних засобів; певна система, за допомогою якої забезпечується сполучення між віддаленими об'єктами, наприклад: підземні комунікації, транспортні комунікації, каналізаційні комунікації тощо. Сторони комунікації. Комунікативна сторона спілкування (чи комунікація у вузькому сенсі слова) складається в обміні інформацією між індивідами, що спілкуються. Інтерактивна сторона полягає в організації взаємодії між індивідами, що спілкуються (обмін діями). Перцептивна сторона спілкування означає процес сприйняття і пізнання один одного партнерами по спілкуванню і встановлення на цій основі взаєморозуміння. Кількість блогів в Інтернеті постійно зростає. Найбільшим є англомовний сегмент блогосфери, до нього наближаються японський і китайський. Блоги Рунету займають не більше ніж 3% міжнародної блогосфери. Широкі мультимедійні можливості блогів дають змогу доповнювати текстовий зміст фото-, відео-, аудіофайлами, а також графічними й анімаційними зображеннями, створювати індивідуальний візуальний і музикальний дизайн. Українська блогосфера тісно переплетена із засобами масової інформації, ставши їх розширенням, функціонуючи як мережна інфраструктура преси. Журналісти відіграють важливу роль у формуванні української блогосфери, оскільки із самого початку були однією із найбільш активних груп користувачів. Українські журналісти, як правило, не приховують своїх імен у блогах, оскільки ті стали для них невід’ємною складовою професійної комунікації. Перші українські блоги почали з’являтися восени 2006 р. Водночас українські користувачі “Живого журналу” засвоїли блоготворчість у межах цього сервісу, хоча блоги як окремі контент-ресурси в українському сегменті з’явилися значно пізніше. Але вже 1 січня 2007 р. з’явився автоматизований сервіс Blog.Net.Ua., який надав відчутний поштовх для користувачів Уанету. Уанет зростає більш активно на сьогодні, ніж російський сегмент, який також розвивається стрімкими темпами, але Уанет поки що відстає за темпами розповсюдження. Українські користувачі слабо підтримують колективні проекти, задовольняючи свої групові інтереси у ЖЖ-товариствах, на чатах, форумах тощо. У 2007 р., крім значного поширення блогів, помічена нова тенденція – зростання інтересу до тематичного блогу, що можна пояснити загальною зацікавленістю певними темами, вибір яких досить широкий. Як бачимо, сьогодні блогінг належить до тих нових явищ, які мають цікаві перспективи розвитку. Темою роботи є перемикання мовного коду в текстах українських блогів. Мета дослідження полягає в практичному аналізі українських блогів та виявленні проблемної сфери функціонування української мови. Предмет дослідження: диференціація мови інтернет-ресурсу як проблемна сфера розвитку лінгвістики на сучасному етапі. Для досягнення мети дослідження були поставлені наступні завдання: • визначити поняття блогу; • виявити особливості блогів; • дослідити лінгвістичні особливості перемикання кодів. Під час дослідження були використані такі методи: • системно-естетичні; • компаративістські; • описові. Актуальність дослідження полягає у різноплановій оцінці вживання мовних форм і формул у сфері модерного засобу комунікації – інтернет. Розділ 1. Блог як мережевий журнал Блог (також блоґ, англ. blog, від web log, «мережевий журнал чи щоденник подій») — це веб-сайт, головний зміст якого — записи, зображення чи мультимедіа, що регулярно додаються. Для блогів характерні короткі записи тимчасової значущості. Блогерами називають людей, які є авторами блогів. Сукупність усіх блогів в Інтернеті створює блогосферу. Популярність блогосфери зумовлена насамперед можливістю використання таких недоступних раніше інструментів, як RSS, trackback та ін. За версією газети «Вашингтон профайл» (англ. Washington Profile), першим блогом вважають сторінку Тіма Бернса-Лі, де він, починаючи з 1992 року, публікував новини. Широке використання блогів розпочалося з1996 року. У серпні 1999 року комп'ютерна компанія «Pyra Labs» із Сан-Франциско відкрила сайт Blogger. Це була перша безкоштовна блогова служба. Згодом Blogger був викуплений компанією Google. Вміст блога можна уявляти собі як стрічку, на якій в хронологічному порядку згідно з датами їхньої публікації блогером йдуть дописи, так звані пости, один за одним. Оскільки з часом у блозі накопичується багато постів, зазвичай ця стрічка займає кілька веб-сторінок, так що найновіший пост займає верхню частину першої сторінки, і чим давніше, тим нижче від нього містяться попередні пости, скажімо, всі пости за останній тиждень; друга сторінка тоді присвячена постам за тиждень до того, третя сторінка ще давнішим, і так далі. Як правило, сторінки блога також містять посилання на архів блогу, тобто на попередні пости згруповані по місяцях і роках. Отже навігація блога в хронологічному порядку є дуже легкою. Окрім того у багатьох системах блогування можливо призначати категорії постам. Ці категорії відбивають тематику постів, як наприклад, «програмування», «поетика», «сімейні справи» і таке подібне. Тоді відвідувачі блога, які цікавляться думками блогера щодо програмування, можуть за посиланням на цю категорію перейти до всіх існуючих постів автора, присвячених цьому предмету. Розділ ІІ. Перемикання мовного коду в текстах українських блогів. Соціолінгвістичний аспект Соціолінгвістика, галузь мовознавства, що вивчає мову у зв'язку з соціальними умовами його існування. Під соціальними умовами мається на увазі комплекс зовнішніх обставин, в яких реально функціонує і розвивається мова: суспільство людей, що використовують дану мову, соціальна структура цього суспільства, відмінності між носіями мови у віці, соціальному статусі, рівні культури та освіти, місце проживання, а також відмінності в їх мовному поведінці в залежно від ситуації спілкування. Щоб зрозуміти специфіку соціолінгвістичних підходу до мови і відмінність цієї наукової дисципліни від "чистої" лінгвістики, необхідно розглянути витоки соціолінгвістики, визначити її статус серед інших лінгвістичних дисциплін, її об'єкт, основні поняття, якими вона користується, найбільш типові проблеми, які входять в коло її компетенції, методи дослідження і сформувалися до кінця 20 ст. напрямки соціолінгвістики. Витоки соціолінгвістики. Те, що мова далеко не одноманітності в соціальному відношенні, відомо досить давно. Одне з перших письмово зафіксованих спостережень, свідчать про це, відноситься ще до початку 17 ст. Гонсало де Корреас, викладач Саламанкской університету в Іспанії, чітко розмежовував соціальні різновиди мови: "Треба зазначити, що мова має, крім діалектів, що існують у провінціях, деякі різновиди, пов'язані з віком, становищем і майном жителів цих провінцій: існує мова сільських жителів, простолюдинів, городян, знатних панів і придворних, вченого-історика, старця, проповідника, жінок, чоловіків і навіть малих дітей ". Лінгвістичні дослідження, що враховують зумовленість мовних явищ явищами соціальними, з більшою або меншою інтенсивністю велися ще на початку нинішнього століття у Франції, Росії, Чехії. Інші, ніж у США, наукові традиції зумовили те положення, при якому вивчення мови зв'язків з громадськими інститутами, з еволюцією суспільства ніколи принципово не відокремлювалося в цих країнах від "чистої" лінгвістики. "Так як мова можливий тільки в людському суспільстві, - писав І. А. Бодуен де Куртене, - то, крім психічної боку, ми повинні відзначати в ньому завжди бік соціальну. Підставою мовознавства повинна служити не тільки індивідуальна психологія, а й соціологія ". Висновок Проаналізувавши основні поняття соціолінгвістики та аспекти зміни морвних кодів у блогах, можна зробити наступні висновки. Чинником, що обумовлює заміну кодів, може бути зміна ролі самого мовця. Скажімо, в ролі батька (при спілкуванні в родині) або в ролі сусіда він може використати рідний для нього діалект, а звертаючись до органів центральної влади, він змушений перемикатись на більш або менш загальноприйняті форми мовлення. Якщо такого премикання кодів не буде, представники влади його не зрозуміють, і він не досягне своєї мети (задовольнити прохання, розглянути скаргу і т. ін.), інакше кажучи, зазнáє комунікативної невдачі. Тема спілкування також впливає на вибір коду. За даними дослідників, що займаються проблемами спілкування в умовах мовної неоднорідності, “виробничі” теми члени мовних спільностей воліють обговорювати тією мовою, яка має відповідну спеціальну термінологію для позначення різних технічних процесів, пристроїв, приладів тощо. Проте як тільки тема з виробничої змінюється на побутову, “вмикається” інший мовний код або субкод – рідна мова або говірка (діалект) співрозмовників. В одномовному суспільстві при такому перемиканні кодів відбувається перехід з професійної мови на загальновживані мовні засоби. Здатність до перемикання кодів свідчить про високий ступінь володіння мовою (або підсистемами мови) і про певну комунікативну й загальну культуру людини. Механізми кодових перемикань забезпечують взаєморозуміння між людьми та відносну комфортність процесу мовленнєвої комунікації. Навпаки, нездатність індивіда варіювати своє мовлення залежно від умов спілкування, прихильність лише до одного коду (або субкоду) сприймаються як аномалія й можуть призводити до комунікативних конфліктів. Література 1. Антошкіна Л., Красовська Г., Сигеда П., Сухомлинов О. Соціолінгвістика: навчальний посібник. – Донецьк: ТОВ „Юго-Восток Лтд”, 2007. – 360 с. 2. http://vseproblog.blogspot.com/ 3. Артамонова І. М. Блог як публічна автокомунікація / І. М. Артамонова // Держава та регіони. – 2010. - № 2. – С. 9–14. 4. Аюпова Л.Я. Питання соціолінгвістики: типи двомовності в Башкортостані. - Свердловськ, 1989. 5. Ганеев Б.Г. Мова: Навчальний посібник, 2-е видання, перероб., Доп. - К.: Видавництво БДПУ, 2001. 6. Закірьянов К.З. Двомовність і інтерференція. Навчальний посібник. - Уфа, 1984. 7. Російська мова: у 2-х ч.: Ч1. Лексикологія, стилістика і культура мови, фонетика, морфологія: Підручник длястудентів середніх педагогічних навчальних закладів. 8. Здобнова З.П. Російська діалектологія: Навчальний посібник. - Уфа: РІО БашГУ, 2003. 9. Костомаров В.Г. Російська мова серед інших мов світу. Книга для учнів старших класів. - М.: Просвещение, 1975. 10. Енциклопедичний словник юного філолога (Мовознавство) / Укл. М. В. Панов. - М.: Педагогіка, 1984.