Зразок роботи
ВСТУП
Основу лексичного складу мови становить загальновживана лексика,
що вживається в різних жанрах усіх стилів і є стилістичним тлом для інших
шарів лексики, яким притаманне певне стилістичне забарвлення. Для
загальновживаної лексики не властиве оцінне чи емоційно-експресивне
значення, але частина загальновживаних слів, набуваючи емоційно-
експресивних суфіксів, може переходити в розряд емоційно-експресивної
лексики.
Емоційно забарвлені слова як засіб вираження почуттєвих інтенці й
мовця, пов’язаних із суб’єктивним баченням і оцінюванням фрагментів
картини світу, мають велике значення як для комунікації, так і для мовної
системи сучасної української літературної мови. Значущість експресивної
лексики у мовній системі слід визначати у зв’язку з орієнтацією на
конкретну функціонально-стильову підсистему. У цьому аспекті особливу
вагу, важливість та функціональну доцільність емоційно забарвлена лексика
набуває для розмовного, а також для публіцистичного та художнього жанру,
адже забезпечує створення образних та емоційно виразних текстів. Такий
підхід виявляє небажаність її в науковому та офіційно-діловому стилі, хоча
інколи може використовуватись з метою пожвавлення академічного
«сухого» викладу та привернення уваги аудиторії.
Емоційно забарвлену лексику в українському мовознавстві
досліджували з погляду її складу та структури, джерел формування,
особливостей функціонування, проте порівняно із нейтральною лексикою, її
лінгвістичний опис є ще неповним. Комплексного дослідження потребує,
зокрема, семантика українського експресивного слова, тобто
ономасіологічний та семасіологічний аспекти, вивчення яких передбачає
з’ясування комплексу взаємопов’язаних семантичних проблем. Також
малодослідженою у мовознавстві залишається проблема мовної норми та
експресії. У сучасній українській мові особливою колоритністю
відзначаються ті експресивні явища, які виникають на ґрунті її словотвірних
норм. Із цих явищ найпильнішої уваги заслуговують оказіональні слова.
Основу наукового вивчення емоційно забарвленої лексики склали
дослідження відомих мовознавців І. К. Білодіда, В. М. Русанівського, А. К.
Мойсієнка та ін. Досить плідно цей шар лексики вивчали у зв’язку з
комплексним вивченням експресивних засобів української мови. Прикладом
є праці В. А. Чабаненка, у яких основи мовної експресії проаналізовано на
базі зібраного величезного фактичного матеріалу і які є надійним
підґрунтям для спеціального аналізу проблем лексичної експресивності.
Емоційно забарвлену лексику досліджували також із стилістичного (В. А.
Чабаненко, Л. О. Пустовіт, Л. О. Ставицька, В. С. Ільїн, В. П. Ковальов, В.
С. Калачник), національно-культурного (С. Я. Єрмоленко, В. І. Кононенко,
А. К. Мойсієнко та інші), соціолінгвістичного (О. Г. Тодор, В. М.
Русанівський, В. А. Чабаненко), лексикологічного (М. А. Жовтобрюх, Л. П.
Жаркова, Г. М. Сагач, О. О. Тараненко) поглядів. Крім того, сучасні
періодичні видання, зокрема науковий збірник «Культура слова», містять
багато цікавих і ґрунтовних висновків щодо емоційно забарвлених слів,
аналіз яких здійснюють в основному зі стилістичного погляду.
Актуальність роботи полягає в тому, що аналіз емоційно
забарвленої лексики українських народних пісень, яка поєднує в собі як
аспекти номінації так і оцінки, дає змогу виявити емоційний стан суб’єкта
мовлення, який закладено в експресивному потенціалі лексеми. Тому цей
шар лексики є багатим джерелом пізнання світобачення та світосприйняття
автора, засобом виявлення ставлення мовця до сфери всього того, що
доступне для пізнання й відображення людською свідомістю. Емоційно
забарвлена лексика має важливе значення в курсі української мови як
іноземної, однак вона є малодослідженою у сучасній українській
лінгводидактиці.
Мета роботи – проаналізувати емоційно забарвлені слова як
елемент українських народних пісень та дослідити їх місце та роль в курсі
української мови як іноземної.
Мета роботи передбачає розв’язання таких завдань:
схарактеризувати семантичні особливості та виділити основні
семантичні групи емоційно забарвлених слів;
визначити словотворчі засоби емоційно забарвленої лексики;
описати синонімічні ряди експресем та з’ясувати їхні стилістичні
можливості;
дослідити місце емоційної лексики як навчального матеріалу в
курсі української мови як іноземної;
- створити систему вправ для вивчення емоційної лексики в курсі
української мови як іноземної.
Предметом аналізу є семантико-граматичні та словотвірні
особливості експресивної лексики українських народних пісень в аспекті
лінводидактики.
Об’єкт дослідження – емоційно забарвлена лексика як матеріал для
вивчення українських народних пісень в курсі української мови як
іноземної.
Методи дослідження. Мета роботи та завдання визначили основний
метод дослідження – описовий, порівняння й узагальнення. У роботі також
використано зіставний метод.
У досліджені семантики емоційно забарвленого слова застосовано
два основних підходи – ономасіологічний та семасіологічний.
Теоретичне значення дослідження полягає в тому, що в роботі
узагальнено спостереження над емоційно забарвленою лексикою, виділено
її основні семантичні групи, окреслено основні засоби творення емоційного
значення у слові, з’ясовано умови переходу емоційно забарвлених одиниць
з однієї групи лексики в іншу. Це сприятиме подальшому розробленню
актуальних питань теорії емоційної лексики, її взаємодії із нейтральною.
Системний аналіз емоційно забарвленої лексики може бути використаний
для дослідження інших суміжних із нею шарів лексики.
Дослідження має також практичне значення, оскільки одержані
висновки та узагальнення можуть бути використані в навчальному процесі –
у викладанні курсу сучасної української літературної мови, різних
спецкурсів для студентів-іноземців в курсі української мови як іноземної.
Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох
розділів, списку використаної літератури та додатків.
Магістр