ВІДОКРЕМЛЕНІ ОЗНАЧЕННЯ У ПОЕЗІЇ ЛІНИ КОСТЕНКО (ID:697114)

Актуальність теми. Дослідження синтаксичної організації художнього твору набуває в українській мові дедалі більшого значення й наукового опрацювання, що зумовлено входженням вітчизняного текстотворення в постмодерний простір, який, окрім нового прочитання традицій, зокрема літературних, передбачає активне використання рідковживаних раніше форм вираження думки (речень) у нових текстах. Відокремлені члени речення – один із засобів, який ускладнює просте речення. Основна особливість таких синтаксичних компонентів, яка ставить їх вище за невідокремлені, – додаткова предикативність, або напівпредикативність. Унаслідок цього відокремлені члени за своїм змістом співвідносяться із самостійними або підрядними реченнями, однак граматично не утворюють речення, а займають позицію його члена – поширеного чи непоширеного. Таким чином, у реченнях із відокремленими членами ніби об’єднані два повідомлення: одне основне і друге додаткове. Аналіз останніх досліджень і публікацій. До проблеми функціювання тих чи тих синтаксичних одиниць у поезії Ліни Костенко зверталися такі дослідники, як О. Кузьмич [7], О. Тєлєжкіна [11], В. Тихоша [12], Г. Удовиченко [13] (складні речення різної будови); І. Бабій [1], С. Бузько [2], Л. Рабанюк [9] (прості односкладні речення). Особливості реалізації відокремленя означеннь у поетичних творах Ліни Костенко розглядала У. Галів [3; 4; 5], а Л. Прокопчук та Л. Озеранська [8] висвітлювали специфіку вияву вставлених конструкцій у віршах поетеси. Разом з цим, потребує поглибленного дослідження питання специфіки структурно-стилістичних особливостей речень із відокремленнями в мовотворчості Ліни Костенко. Мета дослідження – здійснити комплексний структурно-семантичний й стилістичний аналіз речень із відокремленими членами в мовотворчості Ліни Костенко. Реалізація поставленої мети зумовила потребу у розв’язанні таких завдань дослідження:  розглянути поняття простого речення в сучасній українській мові;  дослідити історію вивчення проблеми відокремлення в українському синтаксисі;  розкрити особливості відокремлення означень;  визначити стилістичне навантаження відокремлених членів речення у мовотворчості Ліни Костенко. Об’єктом дослідження є прості речення (також і частини складного), ускладнені відокремленими членами, у творах Ліни Костенко. Предметом дослідження є є встановлення структурно-семантичних і стилістичних виявів речень із відокремленими членами в українській мові. Матеріалом для дослідження слугували поетичні твори Ліни Костенко. Основними методами дослідження були описовий і метод спостереження, якими послуговувалися для диференціації всіх структурно-семантичних різновидів простих ускладнених речень та відокремлених означень. Окрім них, на різних етапах використано також методи функціонального аналізу (для визначення стилістичного навантаження досліджуваних синтаксичних одиниць), а також компонентного аналізу (для зіставлення деяких базових і похідних синтаксичних побудов). Наукова новизна: узагальнено та систематизовано теоретичні відомості про просте речення як основну синтаксичну одиницю сучасної українької літературної мови; схарактеризовано основні типи ускладнених речень та видів відокремлених означень; проаналізовано історію вивчення понять «ускладнення» та «відокремлення» в науковому обігу української лінгвістики; здійснено спробу комплексного опису проблеми відокремлення означень. Практична цінність дипломної роботи полягає у можливості використання результатів дослідження у викладі лекційного матеріалу з дисциплін «Сучасна українська літературна мова», «Стилістика української мови», «Комунікативна лінгвістика. Результати дослідження можна використати для написання наукових робіт (статей, рефератів, курсових та ін.) з зазначеної теми, для написання спеціальних підручників та посібників. Структура дипломної роботи. Робота складається зі вступу, двох розділів, висновків, списку використаної літератури та списку джерел фактичного матеріалу. Загальний обсяг роботи – 70 сторінок.