Проблеми перекладу новітніх англомовних запозичень в українському політичному дискурсі (ID:724070)

ВСТУП Актуальність теми дослідження. У різні періоди становлення та розвитку української літературної мови її склад поповнювався словами чужомовного походження. Кожний етап запозичень був підготовлений практикою попередніх віків, історичними змінами в різних сферах життя країни та її народу, контактами з іншими державами. Сьогодні у зв’язку з інтенсивним розвитком міжнародних зв’язків, участю України в процесах глобалізації та міжнародної інтеграції, активізацією процесу міжмовного контактування в українській мові з’являється багато запозичень з інших мов. Провідну роль серед інших мов-донорів у світі вже понад століття відіграє англійська мова, тому дослідження, присвячені визначенню критеріїв входження та особливостей адаптації слів англомовного походження, належать в українській лінгвістиці до числа пріоритетних і посідають вагоме місце. У вітчизняному мовознавстві різноманітні аспекти процесу освоєння англіцизмів були об’єктом наукового спостереження й аналізу в працях Б. М. Ажнюка, Л. М. Архипенко, Ю. О. Жлуктенко, І. М. Каминіна, Н. Ф. Клименко, А. Д. Олійника, Н. О. Попової, В. П. Сімонок та ін. Максимальну кількість англомовних лексем зафіксовано в тих галузях, де відбувається найбільш тісна взаємодія мов і культур. Однією з таких сфер є політичний дискурс. Актуальність пропонованого дослідження визначається чималим поповненням лексики українського політичного дискурсу новітніми запозиченнями англомовного походження. Вибір для дослідження політичного шару лексики обумовлений тим, що ця група слів належить до широковживаних, активно збагачується й розвивається на сучасному етапі. Запозичення – один із найбільш поширених шляхів збагачення лексики мови. У зв’язку з активними суспільно-політичними процесами у світі суспільно-політична лексика найбільш цікава у цьому плані для дослідження. Об’єктом дослідження є англомовні запозичення, які ввійшли до українського політичного дискурсу як частина лексичного складу української мови. Предмет дослідження – процес освоєння лексем англомовного походження в політичному дискурсі, зокрема особливості перекладу новітніх англомовних запозичень. Метою дослідження є аналіз особливостей перекладу новітніх англомовних запозичень в українському політичному дискурсі. Досягнення поставленої мети передбачає розв’язання ряду завдань: - проаналізувати стан вивчення проблеми функціонування англомовних запозичень; - визначити сутність поняття «новітні англомовні запозичення», їх місце у сучасні українській мові; - охарактеризувати український політичний дискурс, визначити місце і роль англомовних запозичень; - виділити проблеми перекладу іншомовних запозичень; - дослідити особливості функціонування англомовних запозичень у сучасному політичному дискурсі; - проаналізувати способи перекладу новітніх англомовних запозичень в українському політичному дискурсі. У процесі роботи над обраною темою ми послуговувалися такими методами дослідження, як метод суцільної вибірки, функціонально-семантичний аналіз, контекстуальний аналіз, метод статистичного аналізу. Матеріалом дослідження послужили лексичні одиниці, виділені методом суцільної вибірки із українських засобів масової інформації, присвячених сучасному політичному дискурсу. Теоретичне значення дослідження полягає в доповненні таких загальних лінгвістичних понять, як теорія мовної взаємодії, контактування мов, білінгвізм, запозичення й асиміляція іншомовних лексичних одиниць у системі мови-реципієнта. Практичне значення роботи визначається тим, що результати дослідження можуть бути корисними для подальшого вивчення процесів адаптації англіцизмів в українському політичному дискурсі; для комплексного опису англомовних запозичень у системі української літературної мови; у процесі дослідження іншомовної спеціальної лексики в інших терміносистемах. Матеріали дослідження можуть бути використані як практичні рекомендації щодо роботи з чужомовними словами, а також у процесі написання наукових робіт. Дослідження чітко структуроване. Відповідно до поставленої мети та визначених завдань робота складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку бібліографічних матеріалів та додатку. ВИСНОВКИ На основі проведеного дослідження можна зробити ряд висновків та узагальнень. В українській мові кінця ХХ – початку ХХІ ст. відбуваються лексико-семантичні процеси у зв’язку з появою новітніх англомовних запозичень. Порівняно з попередніми періодами розвитку української літературної мови початок ХХІ століття слід характеризувати як своєрідний бум щодо нових іншомовних номінацій. У цьому процесі відзначається помітна інтенсифікація прямого лексичного запозичення з мови-донора (англійська мова) і значне послаблення тенденції засвоєння через посередництво російської мови, як це було за радянської доби. На сьогоднішній день лексичну систему української мови активна поповнюють англомовні запозичення – англіцизми. Англіцизмом називається слово, вираз (або синтаксична конструкція), запозичені з англійської мови, які сприймаються як чужорідний елемент. З-поміж чинників, що зумовлюють входження англомовних запозичень в українську мову можна назвати культурні взаємозв’язки між державами і народами, зростання актуальності вивчення іноземних мов, авторитетність мови-донора, а також відсутність у рідній мові еквівалентного слова на позначення нового предмета чи поняття, уживання одного слова замість описового звороту, усунення полісемії та омонімії у мові-реципієнті. Сьогодні можна констатувати факт збільшення уваги до політичного дискурсу як різновиду офіційного дискурсу. Політичний дискурс формується в контексті функціонування політичних інститутів і є політичним, якщо супроводжує політичний акт у відповідній інституційній атмосфері. Політичний дискурс містить у собі спрямування на питання влади. Він служить інструментом боротьби за владу конфліктуючих сил та інтересів. Політичний дискурс у нашому дослідженні ми розуміємо, як здійснену в певних історичних і соціальних рамках інституційно організовану і тематично сфокусовану послідовність висловлювань, сприйняття котрих здатне підтримувати та змінювати відносини домінування та підкорення в суспільстві. Важливою особливістю мови сучасного політичного дискурсу є активне використання запозичень, які надають тексту жвавості, яскравості, оригінальності, незвичності і таким чином привертають до себе увагу. Значний обсяг запозичених слів політичної тематики зумовлений трансформацією політичних систем, зміною комунікативних парадигм. При перекладі текстів політичного дискурсу, у яких використовуються запозичені англомовні елементи, постають певні труднощі. Запозичені елементи часто використовуються з метою привернути увагу читача, зробити акцент на особливостях культури чи передати експресію. Не завжди запозичений елемент має точний відповідник у мові, до якої він приходить. Усі ці особливості слід враховувати при перекладі текстів, у яких активно функціонують англомовні запозичення, адже при перекладі важливо передати не лише зміст повідомлення, але й інтенцію автора тексту оригіналу. Як засвідчив аналіз, тексти політичного дискурсу віддзеркалюють процеси, які відбуваються в культурному, політичному, суспільному житті, тож цілком зрозумілим є факт збільшення запозичених номінацій, які є невід’ємною частиною лінгвістичного розвитку на шляху інтеграції України до Європи. Проведене дослідження політичного дискурсу, представленого у сучасних ЗМІ, засвідчив багатство номінативних засобів, якими послуговуються журналісти на сьогоднішній день. Одиниці номінування постійно поповнюються за рахунок залучення англомовних запозичень до широкого вжитку. Демократизація суспільства, майже повна відміна цензури призвели до зняття будь-яких обмежень у вираженні авторської думки, тому ті мовні одиниці, які кілька років тому сприймалися як чужорідні елементи, як відхилення від стилістичної норми, на сьогоднішній день активно функціонують поруч із елементами загальнолітературного вжитку. Часто запозичені елементи використовуються заради експресивізації тексту з метою впливу на адресанта. Здебільшого запозичені англомовні елементи, функціонуючи в тексті, зазнають граматичних трансформацій відповідно до норм української мови. У політичному дискурсі найбільш часто зустрічаються запозичення, транслітеровані кирилицею, так звані макаронізми, та складні неологізми, до складу яких входять запозичені елементи. Аналіз засвідчив також високий відсоток уживання запозичень, що зазнали адаптації до граматичних норм української мови в процесі словотворення. Запозичення-варваризми, які зберігають графіку англійської мови, у політичних текстах зустрічаються не досить часто, що свідчить про прагнення авторів надати текстам українського вигляду. Аналіз способів перекладу запозиченої лексики в українському політичному дискурсі показав, що новітні запозичення входять до складу української мови за рахунок використання таких перекладацьких прийомів, як транскодування (транслітерація, транскрибування, адаптивне транскодування) та калькування іншомовних елементів і конструкцій. Функціонування саме цих перекладацьких прийомів є цілком виправданим. Більша частина новітніх запозичень увійшла до української мови без перекладу, але адаптувалася до норм української мови. Найбільш часто нами зафіксовано вживання калькування як способу перекладу-освоєння іншомовного елементу, досить часто при адаптуванні запозичень відбувається процес їх транскодування (транслітерації та транскрибування, часто з адаптуванням), окрема група запозичених елементів увійшла до мови політичного дискурсу без перекладу.