Дискурсивно-риторичні особливості виступів нобелівських лауреатів у перекладі на українську мову (лише практичний розділ) (ID:876186)

РОЗДІЛ 2. ВІДТВОРЕННЯ ДИСКУРСИВНО-РИТОРИЧНИХ ЗАСОБІВ У ПЕРЕКЛАДІ ВИСТУПІВ НОБЕЛІВСЬКИХ ЛАУРЕАТІВ НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ 2.1 Перекладацькі трансформації у текстах англомовних промов Нобелівських лауреатів Безумовно публічні виступи нобелівських лауреатів стосуються важливих та актуальних явищ та подій в різних сферах діяльності людини, таких як наука, медицина, освіта, політика, а також соціальна сфера. Традиційно нобелівським лауреатами які в своїх промовах здатні торкнутись одразу декількох з перерахованих сфер є політичні діячі. Адже вони в силу специфіки власної діяльності здатні безпосередньо чи опосередковано здійснювати вплив на ц сфери. Вказуючи у своїх виступах на пріоритетні проблеми сучасного суспільства, які потребують спільного розв’язання на рівні міжнародної співпраці нобелівські лауреати передусім прагнуть знайти відгук в серцях своєї аудиторії. Відповідно через прагнення бути почутими, зрозумілими та підтримуваними нобелівські лауреати у своїх виступах застосовують ефективні інструменти впливу на аудиторію. До одного з таких інструментів зараховуємо гумор, котрий здатний не лише засвідчити високий інтелектуальний рівень мовця, а й у спрощеній формі передати складні формулювання, котрі будуть емоційно сприйнятті аудиторією, а відтак надійно закарбуються в пам’яті. Гумор в рамках публічних виступів функціонує як ефективний інструмент передачі прихованого змісту цільовій аудиторії. Завдяки гумору аудиторії виступаючого вдається розпізнати задум його промови, навіть коли цей задум був висловлений імпліцитно (як розмовна імплікатура) – через прагматичний висновок, в якому сенс переданий нетрадиційними засобами [Макович]. Для публічних виступів важливою є кожна деталь, адже кожна сприяє досягненню певного комунікативного ефекту – налагодженню коректного та однозначного розуміння інформації трансльованої мовцем його аудиторії. Сучасна лінгвістична прагматика вказує на те, що гумор посідає важливе місце в публічних промовах. В даному контексті тексти виступів нобелівських лауреатів політиків не є винятком. Гумористичні формулювання привертають увагу цільової аудиторії водночас зменшуючи рівень серйозності тону [Бацевич, с. 31; Карасик]. Таким чином в публічних промовах мовці загалом та нобелівські лауреати зокрема досягають одного зі стратегічно важливих завдань – вразити свою аудиторію та викликати в неї необхідні емоції. Враховуючи вищезазначене в даному пункті дослідження дискурсивно-риторичні особливості англомовних виступів нобелівських лауреатів були розглянуті саме через призму гумору. Відповідно до опрацьованої джерельної бази дослідження гумор трактуємо як термін котрий номінує всі людські слова та дії, які сприймаються як смішне та переважно викликає сміх в інших людей. Гумором також вважаємо сукупність психічних процесів які охоплюють створення та сприйняття комічного. Відповідно в лінгвістичному аспекті гумор характеризується певним синтаксичним та лексичними особливостями [Jonson]. В лінгво-прагматичному аспекті гумор розуміємо як форму мови, яка відмінна від мовних правил та розмовних принципів; як форму мовної творчості із застосуванням мовних аспектів [Gregory]. Повертаючись до тези про те, що гумор у виступах нобелівських лауреатів виконує роль інструменту для досягнення комунікативного ефекту зауважимо, що вона реалізується відповідно до теорії звільнення Фрейда. У своїй теорії німецький психолог аргументував, що сміх завдяки специфічній психофізіологічній природі здатний зняти напругу та звільнити психічну енергію, яка акумулюється людським організмом [Фрейд, c. 182; Шейгал, с. 171]. Це важливий аспект аналізованих промов, адже завдяки ньому аудиторія мовця не втрачає інтерес до головного змісту виступу та емоційно реагує на сприйнятті мовні повідомлення. Позитивна емоційна реакція аудиторії виступаючого вказує на те, що вона однозначно поділяє його почуття гумору, а також на те, що психоемоційний контакт між ними налагоджений. Безумовно публічні виступи навіть у нобелівських лауреатів викликають стрес, відповідно використання в промовах гумору є також інструментом самозаспокоєння для самих мовців, засобом зменшення власної тривоги та напруги, зміни емоційного стану на піднесений [Етимологічний]. Присутність гумору у виступах нобелівських лауреатів здатне зменшити психологічну напругу між мовцем та його аудиторією, без втрати концентрації останньої на ключовому змісті промови. Отже, гумор в рамках таких промов має маніпулятивний ефект. Тому далі в даному пункті детальніше розглянуті перекладацькі трансформації такого ефекту в англомовних публічних промовах нобелівського лауреата премії миру 2009 р. сорок четвертого президента США Барака Обами [RBC.UA. Барак]. Гумор в його промовах, як загалом у публічних виступах політиків репрезентує національний менталітет та актуальна для країни чи світу проблематику сучасного життя на прикладі характерних мовних ситуацій.