Зразок роботи
1.2. Умови формування бізнес-плану з урахуванням специфіки галузі
У даній роботі розглядається підприємство кондитерської промисловості, яка в свою чергу входить до складу харчової.
Харчова промисловість — галузь переробної промисловості, сукупність виробництв харчових продуктів у готовому вигляді або у вигляді напівфабрикатів, а також тютюнових виробів, мила і миючих засобів, парфюмерно-косметичної продукції. У системі агропромислового комплексу харчова промисловість тісно пов'язана з сільським господарством як провайдером сировини і з торгівлею. Частина галузей харчової промисловості тяжіє до сировинних районів, інша частина — до районів споживання [20].
Для більшості підприємств харчової промисловості характерним є те, що вони не мають офіційно прийнятих планів і у них відсутній механізм планування. А саме: відсутня система норм і нормативів, технологій планового процесу, організаційних структур планування тощо. Бізнес-планування як таке, досить часто підміняється різного виду рішеннями підприємства про ті чи інші напрямки господарської діяльності, які, зазвичай, розраховані на досить короткий період часу і за відсутності необхідного підходу можуть стати однією з причин виникнення проблемної ситуації в перспективі.
З метою уникнення кризових ситуацій важливим методичним та практичним аспектом забезпечення ефективного розвитку харчової промисловості на перспективу є бізнес-планування. Завдяки обґрунтованим у бізнес-плані пропозиціям та рекомендаціям, підприємства харчової промисловості мінімізують ризик спаду виробництва та навпаки щорічно здатні нарощувати його обсяги, а також темпи переробки продукції.
Бізнес-планування дозволяє передбачити низку проблем, які можуть з’явитися в процесі реалізації ідеї розвитку підприємства харчової промисловості та знайти ефективні шляхи їх вирішення. Тож, сам процес планування — це знаходження способу досягнення заданої мети і його деталізація, включаючи послідовність (алгоритм) дій та розподіл ресурсів для цього.
Відповідно, максимально ефективне планування — це знаходження максимально ефективного способу досягнення мети і його деталізація, включаючи послідовність дій і оптимальний розподіл ресурсів [16].
Так, для підприємств харчової промисловості ефективне планування виробництва продукції та потреб у сировині стає сьогодні важливою умовою конкурентоспроможності. Швидкі зміни зовнішнього середовища вітчизняних підприємств стимулюють появу нових методів, систем і підходів до управління конкурентоспроможністю. Одним з таких методів і є ефективна система бізнес-планування. Саме системний підхід до розробки, оцінки та підтримання конкурентоспроможності підприємства, заснований на знанні і правильному використанні менеджерами підприємств принципів і методів бізнес-планування, дозволить підприємству успішно розвиватися, збільшуючи свою частку і зміцнюючи позиції на ринку.
Бізнес-планування дає можливість підприємству-виробнику харчової продукції вирішувати цілий ряд актуальних поточних завдань [1]:
забезпечити ефективне календарне планування виробництва, у тому числі по групі підприємств, включаючи планування загальних потреб у сировині і матеріалах, потреб у виробничих потужностях, контроль виконання плану;
оптимізувати витрати підприємства, забезпечити бездефіцитне постачання виробництва;
оптимізувати оперативне цехове виробниче планування і знизити простої устаткування;
підвищити керованість розподіленої компанії (структурних підприємств), уніфікувати нормативну інформацію з технологій виробництва.
Тож, бізнес-планування є однією з передумов оптимального управління підприємством харчової промисловості.
Ступінь відповідності нормативної бази бізнес-планування вимогам підвищення ефективності господарської діяльності підприємства, забезпечення його конкурентоспроможності обумовлюється якісним рівнем його підсистем.
Аналіз особливостей організації нормативної бази бізнес-планування, проведений на підприємствах харчової промисловості показав, що реформування системи нормування вимагає введення нових елементних показників, призначених для планування та управління виробничо-господарською діяльністю. Основними причинами, які зумовлюють актуальність нормування, залишаються, насамперед, економічні, головна з яких — необхідність постійно знижувати витрати виробництва і відповідно підвищувати прибутковість і конкурентоспроможність підприємства [9].
Значення норм в стимулюванні ефективної виробничої діяльності випливає з того, що вони є основою встановлення обсягу ресурсів (кількості верстатів, чисельності робітників, запасів матеріалів), необхідних для досягнення заданих виробничих результатів.
Аналіз фактичного стану нормативної бази бізнес-планування на підприємствах харчової промисловості показав, що вона поки що не відповідає вимогам нового господарювання, що орієнтується на інтенсивний розвиток економіки. Істотними недоліками є такі [20]:
відсутність великої групи норм і нормативів;
недостатність використання функцій норм;
нерівномірність охоплення нормами і нормативами завдань бізнес-планування.
Магістр