ФАКТОРИНГОВІ ОПЕРАЦІЙ В УКРАЇНІ (ID:179483)

1.1. Сутність, функції та необхідність факторингу В сучасних умовах господарювання однією з проблем функціонування багатьох суб'єктів підприємництва в Україні є недостатність фінансових ресурсів. Причиною цьому є криза неплатежів через неспроможність дебіторів повністю та своєчасно розрахуватися за своїми зобов'язаннями, що спричинює значний ріст дебіторської заборгованості підприємств. Тому на сьогоднішній день, факторингові операції розглядаються як гнучкий інструмент в розрахунково-платіжних відносинах, що дозволяє постачальнику мінімізувати або зовсім зняти з себе всі комерційні ризики та сприяє прискоренню оборотності засобів і зростанню прибутку. Саме тому для вітчизняних суб'єктів господарювання актуальним є використання факторингу як інструмента управління дебіторською заборгованістю, найбільш пристосованого до сучасних процесів розвитку економіки [27, с. 256]. Дослідивши різні літературні джерела щодо сутності факторингу з погляду різних вчених, можна дійти висновку про неоднозначне та вузьке бачення науковцями цього поняття. Різні підходи науковців до тлумачення сутності факторингу дають змогу умовно поділити їх на п’ ять груп. Підходи науковців щодо сутності факторингу згрупуємо в таблицю (додаток А) . Проаналізувавши різні підходи до трактування факторингу, бачимо, що російські науковці схильні вважати факторинг продажем дебіторської заборгованості, а більшість вчених вважає, що це переуступлення банкові (фактор-фірмі) права одержання коштів за поставлену продукцію або придбання банком (фактор-фірмою) права грошової вимоги. 2.2. Умови здійснення факторингових операцій У світовій практиці поняття факторинг прийнято розглядати у відповідності із положеннями Конвенції про міжнародний факторинг, прийнятої ще у 1988 році Міжнародним інститутом уніфікації приватного права. Так, згідно із цим документом, факторинг - це процес перепоступки факторинговій компанії неоплачених боргових вимог (у вигляді рахунків-фактур) у поєднанні з елементами фінансового, бухгалтерського, інформаційного, збутового, страхового, юридичного та іншого обслуговування постачальника. У свою чергу, в Україні тривалий час факторингові відносини регламентувалися лише окремими положеннями Цивільного кодексу (глава 73, ст. 1077-1086) та Господарського кодексу України (ст. 350) [8]. Так, згідно з даними нормативно-правовими актами факторинг визначається як кредитна операція під заставу документів, які засвідчують право грошової вимоги продавця до покупця за відвантажені товари або надані послуги. При цьому ніяких додаткових супутніх послуг при здійсненні факторингового обслуговування у Господарському та Цивільному кодексах не передбачено.