Класифікація та оцінка операційних ризиків банку (ID:118654)

В економічній літературі поки що не склалося однозначного уявлення про операційний ризик. Це приводить до різних трактувань суті даного виду ризику та способів управління ним. Існує декілька підходів до визначення поняття “операційний ризик банку”. Перший підхід відбито у назві, він полягає в тому, що під цим терміном розуміють ризики, які виникають у процесі операцій, котрі здійснює фінансовий інститут (банк). Такий підхід охоплює помилки персоналу, недотримання процедур виконання операцій, збої комп’ютерних систем тощо. Разом із тим, не йдеться про навмисне порушення систем внутрішнього контролю (наприклад, свідоме по- рушення лімітів та резервів співробітниками банку), внутрішнє та зо- внішнє шахрайство. За такого підходу не враховують ризик, пов’язаний із неадекватною організацією процедур виконання операцій та, власне, організацією бізнес-процесів у банку (наприклад, надання одному з підрозділів одночасно повноважень прийняття рішень та контролю за їх виконанням). Викладений підхід також не враховує ризик, пов’язаний із використанням неадекватних моделей оцінки ри- зику (ринкового та кредитного). Отже, можна зробити висновок, що операційний ризик тією чи іншою мірою несуть усі банки, тому що кожний з них може зіткнутися з помилками й збоями в роботі інформаційних систем, персоналу та несприятливими зовнішніми подіями. Однак не в усіх банках є підрозділ з управління ризиками, і тим більше не в усіх банках на сьогоднішній день є система управління операційними ризиками. Саме це і створює причини для негативного впливу операційного ризику на діяльність українських банків. Операційний ризик зумовлений невизначеністю стану і функціонування внутрішнього середовища. Створення чітко налагодженої системи управління операційними ризиками у банках є надзвичайно важливим для побудови всебічної системи управління ризиками. Для банків,що функціонують в умовах ринкових відносин, свідомо програшною є як стратегія абсолютної мінімізації операційного ризику, так і стратегія його абсолютного ігнорування. У першому випадку це обумовлено збільшенням витрат і зниженням конкурентоспроможності банківських продуктів та послуг, а в другому – виникненням реальних загроз для існування банку. У цьому зв’язку виникає задача визначення прийнятного для конкретної банківської установи рівня ризику та управління поточним рівнем ризику в рамках заданих обмежень.