Управління банківськими пасивами (ID:26714)

Вступ 1. Економічна природа пасивів банку та їх місце в діяльності комерційних банків 1.1 капітал банку, як один із найважливіших елементів структури пасивів банку 1.2 депозитні кошти як основне джерело банківських ресурсів 1.3 порядок залучення ресурсів на міжбанківському ринку та інші джерела ресурсів банку 2. Аналіз дослідження ефективності управління банківськими пасивами та їх оптимізація 2.1 характеристика організаційної структури обласної дирекції аппб „аваль” 2.2 аналіз формування банківських ресурсів на прикладі обласної дирекції аппб „аваль” 2.2 ефективність управління портфелем пасивів та вимоги його формування Висновки Література Додатки Таким чином, на сучасному етапі економічного розвитку в умовах трансформації економіки, формування ефективної банківської системи одне з головних завдань. Досягти цього можливо лише при формуванні оптимальної структури ресурсів комерційного банку. Складовими ресурсів банку є його власні кошти; кошти залучені від інших юридичних і фізичних осіб; позички, отримані в НБУ й інших фінансово – кредитних установах; ресурси інших комерційних банків, що перебувають на міжбанківських депозитних і кореспондентських рахунках; кошти отримані від реалізації акцій, облігацій, векселів, депозитних сертифікатів та інших цінних паперів. Кожний вид банківських пасивів має свої особливості, що визначаються правами власності та різноманітністю джерел їх формування, а тому потребує застосування відповідних методів управління. Капітал, хоча за розмірами він становить незначну частину банківських ресурсів, відіграє визначальну роль у процесі створення та функціонування комерційного банку. Формування власної капітальної бази є необхідною умовою його майбутньої діяльності. Однією з найсерйозніших проблем, що постають перед менеджментом банку, є залучення та підтримка достатнього обсягу капіталу. За економічним змістом поняття капіталу відноситься, насамперед, до коштів власників, внесених ними на свій ризик. Ризик власників полягає в тому, що дохідність капіталу буде низькою або діяльність спричиниться до збитків і банк стане банкрутом, через що вони втратять свої кошти. Банки з більшим капіталом можуть брати кошти в борг під менший відсоток, надавати великі позички, проводити ризикові інвестиційні операції. При цьому, головне завдання управлінських органів – забезпечити надійність і платоспроможність банку. Комерційний банк – суб’єкт ринкової економіки, в структурі пасивів якого істотну частку становлять залучені засоби. Отже, основним джерелом засобів для здійснення активних операцій банку є залучені та запозичені кошти. Метою банківського менеджменту у сфері управління зобов’язаннями банку є залучення достатнього обсягу коштів з найменшими витратами для фінансування тих активних операцій, які має намір здійснити банк. Ресурсна база, як мікроекономічний фактор здійснює прямий вплив на ліквідність і платоспроможність комерційного банку самі масштаби діяльності комерційного банку, а значить і розміри доходів, які він отримує жорстко залежать від розмірів тих ресурсів, які банк отримує на ринку позичкових і депозитних ресурсів. Звідси виникає конкурентна боротьба між банками за залучення ресурсів. Формування ресурсної бази, що включає в себе не тільки залучення нової клієнтури, але і постійну зміну структури джерел залучення ресурсів, являється складовою частиною гнучкого управління активами і пасивами комерційного банку. Приблизно із середини ХХст. відбулися значні зміни в способах управління структурою активів і пасивів. Унаслідок швидкої зміни розмірів відсоткових ставок та інтенсивної конкуренції за фонди банки стали приділяти підвищену увагу пошуку нових джерел ресурсів, а також моніторингу структури й вартості депозитів і недепозитних зобов’язань. Сучасним банкам необхідно структурувати джерела ресурсів відповідно до чітко визначених цілей : - використовувати ті джерела, які мінімізують витрати залучення коштів, унаслідок чого в розпорядженні банку залишається більше нових ресурсів для збільшення його прибутку й капіталу; - вибирати оптимальні пропорції між величинами залучених коштів і капіталу, які забезпечують бажаний рівень стабільності фондів, так, щоб банк мав змогу тримати високоприбуткові активи, що зазвичай вимагають інвестицій на триваліші терміні за вищого рівня ризику. Тому важливою є розробка ефективного механізму управління пасивами. Її мета – встановлення контролю за джерелами ресурсів банку, а також активами з огляду на те, що головним важелем управління є ціни, у тому числі розмір відсоткової ставки, й інші умови, які банк пропонує депозиторам і кредиторам, для забезпечення бажаних рівнів обсягу, структури й витрат фондів. За підвищеного попиту на кредит банк може збільшити пропоновану ставку за депозитами й іншими позичковими засобами грошового ринку порівняно з конкурентами і одержати додаткові фонди. Банк, який перенасичений фондами, але має незначні прибуткові напрями їх використання, може зберегти свою депозитну ставку незмінною чи навіть знизити її, даючи конкурентам переваги із залученням коштів на грошовому ринку. З цього випливає, що : 1) власні засоби, депозити й вклади служать для забезпечення кредитних і комісійно - посередницьких операцій; 2) структура залучених коштів – один з показників стабільності банку, регулювання структури – один з інструментів підвищення ефективності пасивних операцій; 3) до заходів щодо збільшення обсягу пасивів належать як прямі операції, пов’язані зі зростанням асортименту та якості послуг із залучення депозитів і вкладів, так і широке диференціювання відсоткових ставок, що відповідають різним умовам вкладів. Ефективне управління пасивами передбачає здійснення гнучкої депозитної політики. Специфіка цієї галузі діяльності в тому, що в частині пасивних операцій вибір банку, як правило, обмежений певною групою клієнтури до якої він прив’язаний набагато більше, ніж до позичальників. Отже, необхідно постійно дбати про оптимізацію структури пасивів: удосконалювати існуючі види послуг, розробляти і впроваджувати принципово нові їх види тощо. Врешті – решт слід підтримувати таку структуру пасивів, яка б забезпечувала певне співвідношення власного та позичкового капіталу, що дає змогу підвищити ефективність банківської діяльності. Проведений аналіз дає право на висновок, що структура та динаміка зростання пасивів комерційних банків України впродовж останнього десятиріччя відобразила як негативні, так і позитивні тенденції, властиві перехідній економіці, яка є неминучою передумовою побудови в країні повноцінної ринкової моделі господарювання. Ресурсна база комерційних банків досить специфічна з погляду можливих стратегій управління ліквідністю, які виходять з управління пасивами. Першочергову роль у побудові таких стратегій у короткостроковому аспекті має відігравати якісне прогнозування динаміки залишків на рахунках, які утворюють своєрідне ядро ресурсної бази банку, тобто мають значну питому вагу в загальних пасивах. Основним завданням управління ліквідністю з погляду пасивів у довгостроковому аспекті для будь – якого комерційного банку є формування такого оптимального портфеля депозитів, який би достатньою мірою диверсифікував ризик та був достатньо прогнозованим. Підсумовуючи сказане, можна виділити важливе завдання комерційного банку – це підтримання постійного балансу між потребами в ресурсах і можливостями їх придбання в умовах, що забезпечують фінансову стійкість і задоволення інтересів партнерів та клієнтів. При цьому необхідним принципом є дотримання банком вимоги достатності ресурсів: обсяг мобілізованих на грошово – кредитному ринку засобів повинен бути не меншим, але й не більшим, ніж це потрібно для розміщення коштів у найприбутковіших операціях. Тому для кожного комерційного банку актуальною є розробка програми регулювання і розміщення ресурсів, визначення сфери найдохідніших вкладень коштів у кредити й інвестиційні проекти на певний період, аналіз виконання програм. При оцінці банківських операцій доцільно застосовувати комплексний підхід, що враховує всю сукупність питань, які пов’язані з конкретною угодою і водночас відображають загальний стан ресурсного забезпечення банку. Перелік графічного матеріалу Таблиця 1.1 Склад капіталу українських комерційних банків. Таблиця 2.1 Аналіз формування банківських кредитів Таблиця 2.2 Аналіз структури зобов’язань Таблиця 2.3 Аналіз капіталу банку Таблиця 2.4 Види і характеристика залучених ресурсів