Організація забезпечення кредитних зобов'язань (ID:26737)

Вступ 1 Теоретичні основи організації забезпечення кредитних зобов’язань 1.1 Форми та способи забезпечення кредитних зобов’язань. Їх класифікація та характеристика 1.2 Вимоги кількісних та якісних характеристик форм забезпечення кредитних зобов’язань 1.3 Особливості оцінки достатності забезпечення кредитних зобов’язань в Україні 1.4 Зарубіжний досвід забезпечення кредитних зобов’язань. Особливості його використання в Україні 2 Аналіз ефективності забезпечення кредитів на прикладі ЧГРУ КБ “Приватбанк” 2.1 Аналіз кредитної діяльності комерційних банків України. Правові та фінансові недоліки такої діяльності 2.2 Загальний аналіз діяльності КБ «Приватбанк» 2.3 Аналіз структури та якості забезпечення кредитів ЧГРУ КБ «Приватбанк» 3 Шляхи вдосконалення методики забезпечення кредитних зобов’язань ЧГРУ КБ «Приватбанк» Висновки та пропозиції Список літератури Зменшення кредитного ризику залежить від правильного визначення долі кредиту в сумі застави на стадії обстеження фінансового стану клієнта. Тобто, доскональне вивчення кредитоспроможності позичальника та правильна оцінка банком ступеня ризику по позичці, зведе до мінімуму причини непогашення кредиту, які залежать від самого банку: - не професійно проведений аналіз кредитоспроможності; - помилки в оцінці об’єктів забезпечення позик; - неповне відображення в кредитному договорі умов видачі кредиту. А також не допустити причини, які залежать від клієнта: - послаблення керівництва підприємства; - погіршення фінансового стану; - слабкий контроль за фінансами. Тому при видачі позичок банківським працівникам необхідно проводити поглиблене обстеження фінансового стану клієнта, досконало вивчати кредитоспроможність позичальника та оцінювати ступінь ризику по позичці. Велику увагу слід приділяти оцінці заставленого майна, оскільки неправильно проведена оцінка може призвести до великих проблем з погашенням заборгованості. Серед факторів, які стримують розвиток кредитування вітчизняної економіки, домінують кредитні ризики, що мають як системний так і суб'єктивний індивідуальний характер. Системні кредитні ризики пов'язані перед усім із правовими проблемами (вони в основному стосуються захисту прав кредиторів), загальним станом економіки (недостатньою ринковою активністю суб'єктів господарювання, доволі значним позабанківським обігом грошей тощо). Суб'єктивний або індивідуальний характер мають, як правило, ризики, пов'язані з поведінкою конкретних позичальників. Активізацію кредитування в Україні значною мірою стримують проблеми розвитку ринку застав, передусім – відсутність чіткого механізму застосування іпотеки. Проте для подальшого розвитку інвестиційної та іпотечної діяльності цього замало. Назріла гостра потреба створити й увести в дію кілька нових законодавчих актів (ЗУ “Про іпотеку”), державну агенцію гарантування кредитів для малого та середнього бізнесу. На початковому етапі функціонування спеціалізованих банків, на нашу думку, варто було б надати їм деякі податкові пільги (наприклад, щодо оподаткування доходів, отриманих від інвестиційної та іпотечної діяльності), знизити норми формування обов’язкових резервів, запровадити практику часткової компенсації частки процентної ставки за кредитами, які надаються спеціалізованими банками або комерційними банками для іпотечного кредитування та інвестування пріоритетних галузей економіки. Такий досвід банківська система уже має в галузі кредитування АПК. А Міністерство економіки не виключає можливості розширення практики компенсації частками процентних ставок за кредитами, які надаватимуться підприємствам інших галузей економіки. Крім того, ні новим ЗУ “Про банки і банківську діяльність”, ні нормативними актами НБУ досі не врегульовано процес отримання комерційним банком дозволу на використання власних ЦП для забезпечення кредитів (не розроблено порядку подання чи розгляду заяв, не визначено фактори, які можуть впливати на прийняття НБУ відповідних рішень). Необхідно доповнити Цивільний кодекс України положеннями, які б унормовували поняття кредитного договору, його істотні умови, заходи щодо забезпечення виконання зобов'язання позичальником, визначення моменту припинення зобов'язання щодо сплати кредиторові відсотків за користування кредитом тощо. Відповідні приписи могли б бути вміщені у новому Цивільному кодексі України, проект якого перебуває на розгляді у Верховній Раді України. Оскільки з чинного законодавства не можна зробити однозначного висновку про зміст терміну "майновий поручитель" (стаття 11 Закону України "Про заставу"), то для формування однакової і правильної судової практики необхідно здійснити його законодавче визначення. Найбільш ефективним засобом комплексного врегулювання кредитних правовідносин було б прийняття Закону України "Про кредит". До прийняття такого Закону проблемні питання, пов'язані із застосуванням Положення, могли б вирішуватися шляхом внесення до нього відповідних змін і доповнень. Щодо діяльності ЧГРУ КБ «Приватбанк», запропоновано банку вимагати від позичальників з коефіцієнтами поточної ліквідності менше 2 додати до наявної застави дебіторську заборгованість, яка може бути оформлена векселями. Це є можливим, оскільки підприємства – дебітори позичальників банку є достатньо платоспроможними та ліквідними. З підприємствами – дебіторами позичальників, які мають більш низьку платоспроможність, банк повинен вимагати проведення претензійно –позовної діяльності по вже існуючій заборгованості та не допускати її виникнення у майбутньому. Крім того, по дебіторській заборгованості слід нараховувати пеню у розмірі подвійної ставки НБУ, що діяла на період наявності такої заборгованості, передбачивши це у договорах купівлі-продажу. Така норма передбачена Законом України “Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов’язань” від 22 листопада 1996 року № 543/96. Згідно зі статтею 1 цього Закону, Платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочу платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Згідно зі статтею 3 цього ж Закону, Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. У разі потреби, банк може вказати у договорі застави обов’язкову передачу всіх боргових зобов’язань дебіторів позичальників у заставу банку на строк дії кредитного договору і вести претензійно-позовну діяльність за цією заборгованістю. Отримані кошти (пеню за прострочку платежів) банк може спрямовувати на погашення кредитів та відсотків за ними, але при цьому брати комісійні за ведення претензійно-позовної діяльності в розмірі 10 % від суми пені, що сплачена дебіторами позичальників. Від запропонованих заходів банк мав би таку користь: 1. Додаткове забезпечення кредитних зобов’язань дебіторською заборгованістю позичальників, що збільшить надійність кредитних операцій; 2. Відсутні додаткові витрати з боку банку на ведення претензійно-позовної діяльності, оскільки таку роботу може виконувати юридичний відділ банку; Відсутні законодавчі та статутні обмеження на проведення банком такої діяльності; 3. Збільшиться кількість клієнтів – позичальників, оскільки додаткові послуги банку дуже вигідні клієнтам. Підприємства - позичальники отримують таку користь: 1. Застава дебіторської заборгованості не вимагає додаткових витрат з боку підприємства; 2. Проведення претензійно-позовної роботи банком дозволить зробити більш швидким оборот грошей, оскільки буде стимулювати дебіторів додержуватися платіжної дисципліни; 3. Покращиться загальний фінансовий стан підприємств та стан розрахунків з бюджетом. Держава отримає користь у вигляді додаткових надходжень податку на прибуток з суми штрафних санкцій за несвоєчасність виконання грошових зобов’язань. Перелік графічного матеріалу Таблиця 1.1. Диференційована оцінка ефективності забезпечення кредиту Таблиця 1.2. Верхня межа видачі кредиту, % від вартості заставленого нерухомого майна (для стандартних кредитів) Таблиця 1.3. Ліквідність земельних ділянок сільськогосподарського призначення в залежності від їх якісних характеристик Таблиця 1.4. Орієнтовна ліквідність орних земель в Україні (при наявності правових передумов) Таблиця 2.1. Кредити, надані суб’єктам господарювання ЧГРУ КБ «Приватбанк» за видами кредитів в національній та іноземній валютах у період 01.01.2003р. – 01.01.2004р. Таблиця 2.2. Структура кредитів, наданих ЧГРУ КБ «Приватбанк» суб’єктам господарювання в розрізі організаційно-правових формах господарювання позичальників у період 01.01.2003р. – 01.01.2004р. Таблиця 2.3 Кредити, надані ЧГРУ КБ «Приватбанк» суб’єктам господарювання за видами економічної діяльності у 2003році. Таблиця 2.4. Кредити, надані ЧГРУ КБ «Приватбанк» суб’єктам господарювання за галузями економіки у 2003р. Таблиця 2.5. Забезпечення кредитів ЧГРУ КБ «Приватбанк» за галузями економіки, грн. Таблиця 2.6. Структура забезпечення кредитів ЧГРУ КБ «Приватбанк» за видами кредитів, тис. грн. Таблиця 3.1. Дані про показники ліквідності найбільших позичальників ЧГРУ КБ «Приватбанк» за 2003 рік, тис. грн. Таблиця 3.2. Вірогідність погашення заборгованості позичальниками перед ЧГРУ КБ «Приватбанк» за лемою Маркова Таблиця 3.3. Розрахунок суми втраченої вигоди позичальниками ЧГРУ КБ Приватбанк» у 2003 році Рис. 3.1. Схема розрахунково-кредитних відносин між кредитором та позичальником