Стратегія розвитку комерційного банку (ID:27010)

Вступ Розділ 1 Теоретичні аспекти розробки стратегії банку 1.1. Сутність та необхідність розробки стратегії розвитку банку 1.2. Місія, стратегічні пріоритети та цілі розвитку банку 1.3. Теоретичні підходи до визначення виробничої та фінансової стратегії комерційних банків Розділ 2. Дослідження існуючої стратегії розвитку банку 2.1. Аналіз об’єкту дослідження – комерційного банку – Ощадний банк Укра-їни 2.1. Дослідження стратегії розвитку банку Розділ 3 Удосконалення підходів до побудови стратегії розвитку банку 3.1. Методичні підходи до визначення цільових ринків у розробці стратегії маркетингу банку 3.2. Розробка прогнозу розвитку окремих напрямків діяльності банку Висновки Список використаної літератури В ході проведеної роботи були розглянуті теоретичні аспекти розробки стратегії, проведено дослідження існуючої стратегії розвитку банку, розглянуті основні напрямки діяльності ВАТ “Державний ощадний банк України”, що наве-дені в стратегічному плані банку, розроблений прогноз розвитку окремих напрям-ків діяльності банку, запропоновані пропозиції по удосконаленню стратегії розви-тку банку. Проаналізувавши основні напрямки діяльності стратегії розвитку банку, можна зробити такі висновки: • банк поширює свої напрямки діяльності, а це говорить про розвиток об-слуговування юридичних осіб; • операції по кредитуванню фізичних осіб більш поширені ніж по юридич-ним особам, це свідчить про те, що банк залишає основний напрямок по роботі з населенням. Одним з найголовніших питань для ефективної роботи банку є вміння пра-вильно розробити стратегію розвитку, від цього залежить подальша робота Дер-жавного ощадного банку України. В останні роки деякі з колишніх радянських системних банків з різних при-чин відчували деякі суттєві фінансові та організаційні труднощі. У визначній мірі торкнулись вони і Державного Ощадного банку України, це примусило банк шукати свої рецепти виживання та перетворення в сучасну конкурентноспромож-ну установу. Агресивна політика Державного ощадного банку України на банківському ринку вигідно відрізняє його від деяких інших крупних банків. З'явились нові послуги для фізичних осіб, підкріпилась матеріально-технічна база, банк тісніше почав співпрацювати з юридичними особами. Але це лише початок реалізації того великого потенціалу, яким володіє Ощадний банк України. Програма реструкту-ризації, яка впроваджується, направлена на зміцнення його ринкових позицій. Банк поступово вирішує задачі, що передбачені планом стратегічного розвитку, і які одобрені спостережною радою. Створене своє казначейство, управління операцій на фондовому ринку, по роботі з проблемними кредитами, внутрішнього аудиту, прес-служба. Здійснено ряд заходів по укріпленню головного операційно-го управління, безпеки інформації та деяких інших заходів. Історія комерційних банків України налічує кілька років, історія банків за-хідних країн – близько двох сторіч. Та, як не парадоксально, і ті й інші однаково гостро відчувають потребу трансформації із класичних кредитно-фінансових інститутів у власне комерційні установи. під тиском сучасних економічних про-цесів банкіри усвідомили: управління прибутковістю є стрижнем, на якому три-мається вся комерційна діяльність у банках – на зразок того, як це відбувається у промисловості, сфері послуг і торгівлі. Процеси на щойноутворених і ще слабких фінансових ринках країн колиш-нього соціалістичного табору породжують схожі проблеми в управлінні банківсь-ким бізнесом. Однією з них є фінансове планування в банківській сфері, тобто визначення стратегії банку. Тенеденції, які підштовхнули банки до планування, сьогодні притаманні багатьом фінансовим ринкам. Ймовірно, вони стануть ще інтенсивнішими з розвитком фінансової лібералізації, до якої вдаються все більше країн. Банки на таких ринках будуть змушені розвивати природні конкурентні стратегії і планувати їх реалізацію, якщо вони бажають зберегти за собою роль ефективного посередника, зберегти фінансову життєздатність або досягти її. На даному етапі для українських банків виживання – гарно розроблена стратегія розвитку. Та оскільки більшість менеджерів прагне більшого, ніж прос-то вижити, є й серйозніші причини для планування: максимізація курсу акцій або частки банку на відповідному ринку, завоювання лідерства, створення нових продуктів і технологій. Банкіри, які планують, матимуть кращий шанс перемогти, посісти панівне становище, принаймні вижити.