Банківський процес України (ID:604098)

Насамперед розглянемо сучасні реалії й проблеми державно-нормативного регулювання банківської діяльності в Україні. Державне регулювання банківської системи в Україні здійснюється на основі законів України «Про Національний банк України» [1], «Про банки і банківську діяльність» [2], а також Цивільного кодексу України [3]. Державно-нормативне регулювання банківської системи - це система, яка виконує функції формування банківського законодавства і здійснення банківського нагляду. В свою чергу, банківський нагляд включає контроль за діяльністю банків шляхом постійного моніторингу та застосування відповідних заходів впливу у випадках порушення норм пруденційного нагляду (виконавча функція) і нормотворчу діяльність органу банківського нагляду (функція нормотворча). На сучасному етапі особливості режиму державного регулювання банківської системи визначають наступні умови та чинники: 1) банківські установи, виконуючи важливі економічні та фінансові функції та будучи агентами реалізації державної грошово-кредитної політики, впливають на формування пропозиції грошей в економіці; 2) наявність суперечливої інформації на банківських ринках, що підвищує ризики ухвалення хибних рішень; 3) неспроможність вкладників спрогнозувати долю своїх вкладів в банках; 4) ризиковість діяльності і висока нестабільність банківського бізнесу; 5) вагомий ризик банкрутства банків; 6) банківський сектор особливо приваблює шахраїв; 7) тенденція до монополізації банківської сфери; 8) процес переходу банків на міжнародну систему відкритої фінансової звітності; 9) перехід на міжнародний рівень і глобалізація банківської діяльності. Враховуючи негативні наслідки нещодавньої реорганізації банківської системи, вітчизняні науковці зазначають, що на сьогодні виникає необхідність удосконалення методів та механізмів регулювання її функціонування. Так, що організації і методології державного банківського регулювання й нагляду в Україні властиві численні проблеми нормативно-правового, кадрового, інформаційно-аналітичного, інституціонального характеру. Основна проблема державного регулювання банківської системи пов’язана з тим, що вона базується на формальних критеріях і доки вони дотримуються, НБУ не може зобов’язати вітчизняні банки здійснити так звані коригуючі заходи й привести свої операції у відповідність до високих стандартів ведення банківського бізнесу. Таким чином, саме формальний характер критеріїв оцінки діяльності банківської системи створює умови для їх адаптації практично до будь-яких регулятивних обмежень [4, с. 110]. В цілому, державне регулювання і нагляд НБУ здійснює у двох загальновідомих формах – адміністративній та індикативній. Вони базуються на кількісних вимогах, якісних оцінках та ризик-орієнтованому підході. Нагляд на основі оцінки ризиків визначає сфери діяльності, які в сукупності можуть становити неприйнятний рівень ризику як для окремого банку, так і для банківської системи в цілому, що дає можливість НБУ зосереджуватись на здійсненні відповідних превентивних процедур. Отже, державне регулювання банківської діяльності в Україні спрямоване на впорядкування та коригування банківської діяльності через нормативні акти, методи нагляду за їх виконанням, та спрямоване на підтримку ефективної і стабільної діяльності банків та захисту інтересів вкладників. На сьогодні воно має ряд проблем і недоліків, що виникають через недосконалість нормативно-правової бази. Звертаючись до загального стану банківської системи України, слід зосередити увагу на таких проблемах, як низька ефективність регулювання банківського сектору та підвищення якості управління банками та оцінки діяльності менеджменту крізь призму удосконалення аудиту й фінансового моніторингу. Гладких М.Н. вказує: «В умовах дестабілізації економічної ситуації в Україні внаслідок тривалого збройного конфлікту на сході країни загострюються проблеми забезпечення національної безпеки у фінансовій сфері, зокрема у сфері корпоративного кредитування» [5, с. 249].