Прості судження (ID:145541)

Судження є однією з трьох форм мислення, які відомі світові ще з часів фундатора формальної логіки Аристотеля. Судженням Аристотель називав вислів про наявність або відсутність чогось у чомусь, у мовному ж контексті судження завжди є істинним або хибним висловлюванням. Судження є мінімальним носієм істинності значення, воно поряд із поняттям є структурною першоосновою процесу пізнання, тим матеріалом, із якого складаються як істинні, так і хибні знання. Це універсальна форма відображення об’єктів (і насамперед предметів, явищ самої дійсності) у їх різноманітних зв’язках, у їх динаміці; це форма відображення фактів, станів, відношень, процесів, подій. Надзвичайно великою є роль судження у сфері інтелектуально-мовленнєвого спілкування, де судження є мінімальною смисловою одиницею, без якої неможливе передавання повідомлень різного ступеня складності, починаючи від повсякденних реплік на зразок "На вулиці дощить" або "Завтра я піду до кінотеатру" до складних конструкцій, які зазвичай застосовуються засобами масової інформації. Пізнаючи об’єктивний світ, людина стверджує або заперечує факт існування певних предметів, розкриває зв’язки між предметами та їхніми ознаками, встановлює відношення між предметами. Ці зв’язки та відношення відображаються в мисленні у формі суджень, що являють собою зв'язок понять.