Зразок роботи
1.1. Поняття художньо-емоційний характер
У рамках Державної національної програми «Освіта» (Україна ХХІ століття), одним із ключових аспектів навчання та виховання молоді є вивчення "теоретико-методологічних аспектів національної системи виховання, з урахуванням внутрішнього та зарубіжного досвіду" [13, с. 9].
Процес глобалізації освіти передбачає переосмислення освітньо-виховних концепцій, що базуються на передовій світовій музично-педагогічній практиці, та пошуку найкращих шляхів інтенсифікації навчально-виховного процесу з урахуванням етнопедагогічних традицій кожної країни та суспільства.
Мистецтво, зокрема вокал, завжди було одним з основних об'єктів філософського вивчення життєдіяльності людини і залишається актуальною сферою сьогодення. Перші вияви художньої діяльності можна відслідкувати ще в давніх суспільствах, задовго до з'яви філософських концепцій.
Згідно з Е. Алексєєвим, щодо співу «для себе» та «для інших», можна зазначити, що спів може бути і тим, і іншим. Коли спів спрямований до слухача, він стає мистецьким твором, який виражає потребу в емоційному спілкуванні. У той час як спів «для себе» залишається особистим актом емоційного самовираження, який іноді навіть не повністю контролюється людиною, і в цьому сенсі є непрямим продуктом природи" [5, с. 12].
Однак, за всією архаїчністю побутового співу та його важливою роллю в житті людини, а також тривалою історією естетики як науки про красу, питання про сутність та специфіку художнього співу залишаються невирішеними. Ці питання не піддаються логічній формалізації, і наукові спроби визначити його абстрактну сутність довгий час були невдалими або лише приблизними. Естетиці залишається завдання пошуків нових підходів до змісту, що міститься в понятті "вокальне мистецтво".
Художньо-емоційний характер - це аспект твору, що визначається його здатністю викликати та виражати емоції у читача або глядача [4]. Це відображення емоційного стану персонажів, атмосфери, сюжетних подій та загального настрою твору через різноманітні мистецькі засоби, такі як образи, виразне мовлення, ритм, музикальність тощо.
Художньо-емоційний характер визначається не лише самим змістом твору, але й способом його подання, який дозволяє відтворити і передати внутрішній світ автора та його сприйняття світу [22, с. 46]. Таким чином, художньо-емоційний характер включає в себе не лише емоційну глибину твору, а й його здатність вразити, збудити відчуття та спонукати до рефлексії.
Навчання принципам педагогічної техніки вважається важливим елементом формування професійної компетентності та є одним із ключових аспектів у підготовці майбутніх вчителів. Початкова ідея використання акторських методів у педагогічній практиці вперше була запропонована А.Макаренком [2, с. 8]. Проте з часом ці аспекти артистичної взаємодії були виключені з програм навчання майбутніх педагогів. Лише у 60-х роках минулого століття окремі вищі навчальні заклади, включаючи Полтавський педагогічний інститут імені В.Г.Короленка, звернули увагу на цю проблему [15, с. 25].
Магістр