Зразок роботи
Актуальність теми. Розвиток сучасного суспільства демонструє тенденцію до глобалізації соціального, економічного та культурного життя людей. Інтенсивно розширюється практика міжкультурної комунікації. Вона пов'язана не тільки з розширенням міжкультурного співробітництва, а й з практикою викладання іноземних мов. Збільшується потреба в нових підручниках, словниках, перекладах, вивченні мови, що обумовлює необхідність порівняльного вивчення мов і, перш за все, порівняльного вивчення лексики.
Мовна картина світу є суб’єктивним образом об’єктивної реальності, оскільки кожна людина по-своєму і неповторно відтворює світ. Іншими словами, «мовна картина світу – це комплекс мовних засобів, у яких відображені особливості етнічного сприйняття світу», «це сукупність уявлень народу про дійсність, зафіксованих в одинцях мови на певному етапі розвитку народу» [6]. Саме цим пояснюється те, що кожна національна мова – це універсальна система істин, знань і т. ін., зумовлена своєрідною психологією народу.
Мова, через значення слова, представляє той чи той предмет об’єктивної картини світу, у сукупності ж – концептуалізує її. Мовна картина світу відображає у вербальних формах дійсність, яка сприймається свідомістю. Тому предметом дослідження сучасної лінгвістики є питання про ступінь впливу людини на мову, якою вона послуговується, і про вплив природної мови на поведінку і мислення людини, особливо у плані формування її картини світу.
Актуальність теми зумовлена відсутністю в українському перекладознавстві комплексного дослідження перекладу лінгвокультурної інформації в публіцистичному дискурсі, зокрема, на іншомовному матеріалі.
Вивчення функцій культурно-маркованої лексики надає широкі можливості для з’ясування впливу цих трансформацій на зміни у способі суспільного мислення, на появу нових інтерпретаційних моделей реальності. Всебічний соціо- та психолінгвістичний аналіз цього мовного явища виявляє тенденції, пов’язані з лексико-семантичними процесами у сфері публіцистичного мовлення.
Мета дослідження – з’ясувати закономірності використання фонових знань у діяльності перекладача.
Реалізація поставленої мети передбачає вирішення таких завдань:
- проаналізувати аспекти вивчення феномена фонових знань;
- з’ясувати місце фонових знань у перекладацькому аспекті;
- дослідити можливості використання фонових знань у професійній діяьності перекладача.
Об’єкт дослідження – феномен фонових знань у фахових дослідженнях.
Предмет дослідження – закономірності використання фонових знань у діяльності перекладача.
Методи дослідження. Мета і завдання роботи вимагають комплексного підходу до обрання методів дослідження. Основним є метод лінгвістичного опису, застосовано також методи концептуального та структурного аналізу, елементи зіставного методу та методу компонентного аналізу, окремі прийоми дискурсного аналізу.
Практичне значення роботи полягає в тому, що її матеріали можна використати для досліджень у галузі публіцистичного дискурсу, перекладознавчих працях.
Структура роботи визначається її метою та завданнями. Дослідження складається зі вступу, двох розділів, висновків та списку використаної літератури.
РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ВИВЧЕННЯ ФОНОВИХ ЗНАНЬ У ПЕРЕКЛАДІ
1.1. Сутність поняття «фонові знання»
Аналіз підстав, за яких виник та утвердився двослівний термін «фонові знання», дозволяє зрозуміти, що прикметник «фоновий» за походженням тяжіє до лексеми «фон», що характеризується багатозначністю. Фон є другим планом на картині, в рельєфі, в орнаменті, в музичному творі, використовуючись для того, аби підкреслити чи виразніше вирізнити основний зміст – загальні умови, середовище, оточення, які слугують місцем дії для чого-небудь.[36]
«Фонові знання»(цей термін завжди брати в лапки) визначаються як «знання безумовно актуальні в масовій повсякденній свідомості носіїв даної культури, принципово відмінні від наукових знань, що складають курси фундаментальних наук» [5]. Таке визначення пропонує лінгвокультуролог О.А. Дікунова [5].
«Фонові знання» (як методичний термін) – це наукові систематичні знання, що мають інформаційно-культурологічний характер, не завжди прямо зв’язані з художнім текстом, проте без них його розуміння неможливе; це знання, які з тих чи тих причин не можна почерпнути з певного художнього тексту, але які в прихованому для читача (а іноді й для письменника) вигляді в ньому містяться [24].
Магістр