0 800 330 485
Працюємо без вихідних!
Гаряча лінія
Графік роботи
Пн - Пт 09:00 - 20:00
Сб - Нд 10:00 - 17:00
Пишіть в чат:
Для отримання інформації щодо існуючого замовлення - прохання використовувати наш внутрішній чат.

Щоб скористатися внутрішнім чатом:

  1. Авторизуйтеся у кабінеті клієнта
  2. Відкрийте Ваше замовлення
  3. Можете писати та надсилати файли Вашому менеджеру

Методи оцінки ефективності функціонування індустріальних парків (ID:1135885)

Тип роботи: курсова
Дисципліна:Інше
Сторінок: 46
Рік виконання: 2019
Вартість: 140
Купити цю роботу
Зміст
ЗМІСТ Вступ ……………………………………………………………………….3 Розділ І. Сутність розвитку індустріальних парків на Україні 1.1. Особливості функціонування індустріальних парків на території України ……………………………………………….6 1.2. Створення індустріальних парків в Україні проблеми та перспективи …………………………………………10 Розділ ІІ. Оцінка ефективності індустріальних парків на території України 2.1. Державний вплив на індустріальні парки ………………….20 2.2. Основні відомості про парк та мета його створення ……...22 2.3. Оцінка сумарних обсягів споживання енергоресурсів, води тощо …………………………………………………………..28 2.4. Орієнтовні ресурси, необхідні для створення та функціонування індустріального парку, очікувані джерела їх залучення ………………………………………………31 2.5. Очікувані результати функціонування індустріального парку ……………………………………………..35 Висновки …………………………………………………………………….39 Список використаних джерел ……………………………………………..41 Додатки ……………………………………………………………………...45
Не підійшла ця робота?
Ви можете замовити написання нової роботи "під ключ" із гарантією
Замовити нову
Зразок роботи
ВСТУП Актуальність теми дослідження. В умовах посткризового розвитку української економіки перешкоджає відновленню поступальної макроекономічної динаміки процес диференціації міжрегіонального простору, що ставить перед державою задачу розробки якісно нового підходу до змісту регіональної соціально-економічної політики, що враховує сформовані внаслідок структурних перетворень територіальні, галузеві та відтворювальні пропорції. Використання механізму централізації ресурсів та їх подальшого масштабного перерозподілу в цілях вирівнювання показників розвитку не дозволила подолати сформувалася в 90-ті р. XX ст. тенденцію поглиблення диференціації між територіальними утвореннями за основними економічним і соціальним індикаторам, яка стала результатом відмінностей в ресурсному потенціалі і в глибині адаптації регіонів до нових ринкових умов, пов'язаних зі зменшенням ролі держави в регулюванні соціально-економічних процесів, а також ослабленням коопераційних зв'язків у рамках загальнонаціонального поділу праці. Дотримання галузевих і відтворювальних пропорцій є важливою передумовою сталого збалансованого економічного зростання. В свою чергу, це передбачає необхідність врахування особливостей галузевої структури територіальних утворень поряд з особливостями ресурсного потенціалу та інституційного контуру в процесі формування регіональної соціально-економічної політики, вироблення взаємоприйнятних і узгоджених з федеральним центром способів її реалізації. Традиційно в якості точок зростання економічного простору виступали належать до більш високого господарському укладу суб'єкти господарювання або їх інтегровані освіти. У українській дійсності в якості подібних точок зростання виступають міські агломерації, що забезпечують в значній мірі зростання промислового виробництва. Методологічні засади дослідження економіки, що включають проблеми стратегічного розвитку, напрямів політики в сучасних українських умовах, досліджуються в роботах Н.Г.Багаутдінової, А.Л.Бікмулліна, А.Г.Гранберга, А.А.Джарімова, В.С. Золотарьова, В.Г.Ігнатова, Н.П.Кетової, С.В.Кіселева, A.В.Краснова, В.Н.Лексіна, П.А.Мінакіра, Н.Н.Некрасова, А.М.Озіної та ін. В оцінці рівня соціально-економічної динаміки регіону та обгрунтуванні векторів його розвитку принципове значення мали висновки, отримані Л.И.Абалкина, А.Г.Гранбергом, В.В.Івантером, B.В.Кістановим, А.А.Клімовим, О.А.Полиневим, А.Н.Швецовим та ін. Питанням формування механізмів розвитку регіональних соціально-економічних систем, вибору ефективних методів і інструментів регіональної соціально-економічної політики присвячені праці А. Г.Аганбегяна, А.Л.Гапоненко, Ю.С.Дульщікова, В.Г.Старовойтова, Н.С.Яшіна та ін. Дослідження промислових систем здійснюється в трьох основних напрямках. Представники локаційного напряму (А. Вебер, Г.Мюрдаль, І.Г.Тюнен і ін.) Представники комплексного напряму (А.Блекбері, Ж.Будвілль, У.Ізард, В.В.Леотьев, Ф.Перру і ін.). Займаються розробкою загальної теорії для вирішення локаційних і регіональних проблем суспільного господарства. Значне число існуючих розробок в галузі управління промисловим комплексом регіону мають різну цільову спрямованість, що не дозволяє скласти цілісну картину ситуації, що склалася і визначити напрямки її вдосконалення. Невирішеними залишаються питання взаємозв'язку галузевого розрізу регіональної економіки і динаміки основних мезоекономічних показників, проблеми раціонального використання ресурсного потенціалу промислового комплексу як джерела стійкого збалансованого зростання. Все це визначило вибір мети і завдань дослідження. Об'єктом дослідження є індустріальні парки в складі промислового комплексу української економіки. Предметом дослідження є сукупність організаційно-управлінських відносин, що виникають в процесі розвитку та реалізації ресурсного потенціалу індустріальних парків в складі промислового комплексу як фактор розвитку галузевої структури української економіки. Мета мого курсового дослідження полягає у обгрунтуванні основних методів оцінки ефективності індустріальних парків. Реалізація мети дослідження зумовлює постановку і вирішення таких основних завдань: 1. Дослідити наукову літературу з данного питання. 2. Оцінити стан розвитку індустріальних парків на Україні. 3. Оцінити ефективність індустріального парку.