Зразок роботи
ВСТУП
Земля – неоціненне народне багаство і основний засіб виробництва у сільському господарстві.
Грунт є основним багаством кожного суспільства, головним засобом сільськогосподарського виробництва та просторовим базисом розміщення і розвитку всіх галузей народного господарства.
Народногосподарське значення грунту як загального засобу виробництва визначається його якостями і властивостями. У сільськогосподарському виробництві велике значення має основна якість грунту – родючість, а для промислових галузей фізичні та фізикомеханічні властивості.
Відомо, що земля дає всі необхідні продукти харчування людині, а також різні види сировини для промисловості. Земля – це джерело життя. Ось чому землю потрібно охороняти, свідомо та спрямовано збільшувати, її продуктивність. Вона належить не тільки нам, але і наступному поколінню.
У сільському господарстві виробництві не можна ігнорувати властивості грунту, особливості живих організмів, погодні умови тощо. Велике значення мають глибокі знання грунтів та їх властивостей для ефективного здійснення на них агрономічних та меліоративних заходів.
Грунтовий покрив України – один з основних показників її багаства, базис розселення людського суспільства і головний засіб виробництва в сільському господарстві. Кількість і якість грунтових ресурсів, їх використання визначають рівень добробуту суспільства.
Раціональне використання земель і спеціалізації галузей землеробства можливі тільки на базі глибоких знань особливостей грунтового покриву, специфіки родючості грунтів, їх екологічних властивостей.
З урахуванням особливостей грунтів і кліматичних умов проводяться районування сільськогосподарського виробництва, його спеціалізація. Від використання грунтового покриву залежить виконання соціально-економічних завдань.
1. Характеристика основних чинників і умов ґрунтоутворення
Породи, на яких утворилися ґрунти, називають ґрунтотворними.
Більшість грунтів країни утворились на четвертинних геологічних відкладах, які покривають 90% території північної частини півкулі. Ці відклади мають велике народногосподарське значення: на них ростуть ліси, лежать поля, луки, розміщуються промислові центри, міста, села. З четвертинними породами пов’язана основна діяльність людини — будівництво, іригація, створення судноплавних і зрошувальних каналів, водосховних, оборонних і меліоративних споруд. Утворилися четвертинні континентальні відклади внаслідок руйнування і переміщення (денудація), а також перевідкладання вивітрених гірських порід.
Четвертинні відклади, як вказував В. І. Крокос, тісно пов’язані з геоморфологічними елементами рельєфу — плато, річковими долинами і терасами їх, морськими терасами, відкритими долинами, балками тощо. Основні властивості грунту залежать від ґрунтотворної породи, зокрема його мінералогічний склад. Тому для ґрунтознавства має велике значення вивчення четвертинних гірських порід, особливо тих, на яких розвиваються процеси грунтоутворення. Серед континентальних четвертинних відкладів найбільш поширені такі ґрунтотворні породи: льодовикові, водно-льодовикові, озерно-льодовикові, озерні, алювіальні, озерно-алювіальні, елювіальні, елювіально-делювіальні, делювіальні, пролювіальні, еолові відклади, леси і лесуваті суглинки та ін.
Розрізняють дві генетичні групи четвертинних відкладів: до першої відносять відклади, які пов’язані з діяльністю льодовика, а до другої — типи відкладів, які утворилися на територіях, де не було льодовикового періоду.
Льодовикові відклади. В СРСР серед порід льодовикового походження найбільш поширені морени.
Морени — це породи, складені з неоднорідного уламкового матеріалу, перенесеного льодовиком. Для бічних морен характерна значна кількість піску та валунів. Основна морена більш глиниста.
На Поліссі УРСР, в Білорусії, Прибалтійських республіках, в північній частині РРФСР трапляються морени різних літологічних відмін.
Флювіогляціальні, або водно-льодовикові, відклади є продуктами діяльності потоків талих вод льодовиків. Відкладалися вони поза межами льодовика і ніби оточують краї кінцевих морен. Флювіогляціальні відклади складаються переважно з гальки і піску, а інколи з дрібних валунів. Вони також утворюють особливі акумулятивні форми рельєфу — озові гряди та ками. Часто флювіогляціальні відклади утворюють піщано-галькові поля, або зандрові рівнини. Крім піску з галькою, ці відклади можуть містити більш дрібний пісок і навіть глинисті частинки. Для піщано-галькових флювіогляціальних відкладів характерне певне сортування.
Флювіогляціальні породи поширені на Поліссі УРСР. На них утворилися ґрунти легкого механічного складу, здебільшого з незначним вмістом елементів живлення.
Озерно-льодовикові відклади. До цих осадових порід належать стрічкові глини, що відкладалися в озерах поблизу льодовиків з порід, принесених його водами. Ці відклади характеризуються горизонтальною шаруватістю. Якщо озерно-льодовикові відклади за механічним складом піщані і супіщані, то шаруватість їх слабо виражена.
Озерні відклади. Ці породи відкладались в стародавніх і сучасних озерних котлованах. Від озерно-льодовикових вони відрізняються тим, що не мають чітко вираженої шаруватості, більш різноманітним механічним складом (глина, мул, пісок, галька) та вмістом матеріалів біологічного походження (сапропель, діатоміт та ін.).
До озерних відкладів відносять важкі суглинки і глини, нагромаджені на днищах подів. Поди — це неглибокі замкнуті зниження, в яких застоюється вода. Грунти, які утворилися на них, промиваються. Поширені вони в степовій частині УРСР. В цих суглинках знайдено прісноводну фауну.
Озерні відклади найбільш поширені на Лівобережжі УРСР, між ріками Дніпром і Молочною, а на Правобережжі — між Дніпром і Інгулом.
Алювіальні відклади. До них належать відклади текучих річкових вод, які можуть утворюватися в долинах стародавніх і сучасних рік.
Магістр