Робота з метафоричними образами як чинник пошуку внутрішнього ресурсу особистості у складних життєвих обставинах (ID:239845)

Аналітична теорія особистості близька до теорії класичного психоаналізу З. Фрейда, оскільки має з нею багато спільних коренів. Головним джерелом розвитку особистості К. Юнг вважав природжені психологічні чинники. Людина отримує у спадок від батьків готові первинні ідеї - "архетипи". Деякі архетипи універсальні, наприклад ідеї Бога, добра і зла, і властиві усім народам. Одним з найбільших вкладів Юнга в сучасну психологію вважається введення понять "екстраверсія" і "інтроверсія". Ці дві основних спрямованості одночасно є присутньою в кожній особі, але одна з них є домінуючою і визначає вектор розвитку людини. Так, екстраверсія є виявленням цікавості до зовнішнього світу. Відповідно екстраверти знаходять сили і енергію в спілкуванні з навколишніми людьми. Вони легко йдуть на контакт з незнайомими, комунікативні, доброзичливі, часто дуже балакучі і активні. Взаємодіючи з оточенням, екстраверт розвивається, як особистість, тому йому складно дається вимушена самотність. Структура особистості по Юнгу, яка має повну протилежність екстраверту - це інтроверт. Людина з домінуючою інтроверсією відрізняється замкнутістю, небагатослівністю, схильністю до самотності. Інтроверт черпає енергію зі своїх внутрішніх духовних джерел, тому уникає великих шумних компаній. Зовнішній або внутрішній локус особистості тісно пов'язаний з вродженими особливостями нервової системи і темпераментом. Як правило, екстраверти мають сангвінічний або холеристичний темперамент, а інтроверти - флегматичний або меланхолічний.