Есе (ID:381079)

Чи існує таке поняття, як безкорисливість? Чи можуть люди дійсно бути безкорисливими? Переслідуючи благі цілі, чи можемо ми сказати, що робимо щось просто так? Не бажаючи або не чекаючи чого-небудь натомість? Або, можливо, нам так необхідно чуже схвалення, що ми готові вчинити будь-які вчинки, навіть найбезрозсудніші? Даючи милостиню, чи дійсно ми хочемо допомогти тій людині, хто її просить? Або ж ми переслідуємо інші цілі? Одним людям важливе схвалення інших людей, абсолютно сторонніх, що проходять повз нас. Інші люди заспокоюють, можливо, свою совість - образивши іншу людину, зробивши якусь неприємність іншому ми відчуваємо в душі дискомфорт. Нам треба здаватися хорошим у своїх і в чужих очах, якось виправдати себе. Подавши милостиню або зробивши пожертвування тим самим ми очищаємо свою совість, заспокоюємо себе.