Формування та реалізація спільної екологічної політики (ID:842293)
Зміст
Вступ
Розділ І. Аналіз стану дослідження спільної екологічної політики ЄС
1.1. Дослідження зарубіжного досвіду управління екологічної політики
1.2. Основні екологічні засади політики та права ЄС
1.3. Зміст та структура механізму реалізації міжнародної екологічної політики
Розділ II. Екологічна політика ЄС та перспективи її розвитку
2.1 Джерела екологічного права ЄС
2.2 Принципи екологічної політики ЄС
2.3 Досвід реалізації екологічної політики ЄС країн східної та центральної Європи
Розділ III. Екологічна політика України та правовий механізм її формування
3.1. Сучасна екологічна політика України
3.2. Нормативно-правове забезпечення реалізації економічного механізму екологічної політики в Україні
РОЗДІЛ ІV. Формування та реалізація спільної екологічної політики ЄС та України
4.1 Порівняльна характеристика екологічної політики Європейсько союзу та України
4.2 Перспективи та напрямки спільної екологічної політики
4.3. Формування та реалізація екологічної політики ЄС та України
Висновки
Список використаних джерел
Зразок роботи
Розділ І. Аналіз стану дослідження спільної екологічної політики ЄС
1.1. Дослідження зарубіжного досвіду управління екологічної політики
У зв’язку з критичною ситуацією, що склалася через виснаження природних ресурсів у всіх країнах світу, виникає потреба в теоретичних розробках та практичних кроках у формуванні екологічної політики, що передбачає збереження «якості» природних ресурсів. довкілля, раціональне використання наявних і потенційних енергетичних ресурсів були визнані збереженням екологічної рівноваги в природі. Політика захисту довкілля втілена в основних національних програмах, які передбачають співпрацю між державними установами, приватним сектором, науковими та фінансовими установами. Для охорони природи та окремих її компонентів у всіх країнах прийнято цілі збірники законів. Вони встановлюють нову функцію держави щодо регулювання природоохоронної діяльності та визначення прав та обов'язків природокористувачів. Ланцюжок законодавчої піраміди, як правило, вінчає єдиний загальний природоохоронний закон, який встановлює загальні рамки та цілі політики та покликаний забезпечити концептуальну однорідність і цілісність усієї законодавчої практики у сфері природокористування. У деяких країнах діють два загальні закони: про порушення навколишнього природного середовища (забруднення, знищення ландшафтів тощо) і про охорону флори й фауни. Такими законами в США є Закон про національну екологічну політику 1970 р., в Японії - Основний закон про боротьбу із забрудненням навколишнього середовища 1967 р. і внесені зміни в 1970 р., у Швеції - Закон про охорону навколишнього середовища 1969 р. Загальному закону супроводжують численні правові акти. які стосуються певних аспектів охорони природи, регулюють: для окремих регіонів і зон, для окремих галузей економіки, щодо певних компонентів навколишнього середовища (повітря, прісна вода, прибережні води), екологічні порушення (фоновий шум, тепловий та радіаційний стрес), носії екологічних порушень (нафтопродукти, пестициди, деякі хімічні сполуки)[2].
Інші роботи з даної категорії:
Магістр