«Особливості корекції порушень писемного мовлення у дітей молодшого шкільного віку з мовленнєвими труднощами» (ID:1216963)

ВСТУП Актуальність дослідження. Актуальність дослідження зумовлена значною поширеністю у дітей молодшого шкільного віку порушень писемного мовлення, які негативно впливають на їхню успішність, соціальну адаптацію та емоційний розвиток. Сучасні дослідження в галузі логопедії, нейропсихології та педагогіки вказують на необхідність удосконалення діагностичних і корекційних підходів до роботи з такими дітьми. Проблема пов'язана з нерозвиненістю теоретико-методологічних основ і низькою ефективністю традиційних методів корекції, що підвищує потребу в інноваційних рішеннях. Також, актуальність вивчення розладів писемного мовлення молодших школярів зумовлена їх значною поширеністю, що безпосередньо впливає на успішність учнів. Нерозвинені навички письма викликають труднощі в засвоєнні матеріалу, виконанні письмових завдань, розвитку зв’язного мовлення. Це згодом може призвести до зниження мотивації до навчання та появи вторинних труднощів в оволодінні мовними дисциплінами. Крім проблем з навчанням, на соціальну адаптацію дітей негативно впливають і порушення писемної мови. Нездатність повністю висловлювати свої думки письмово та труднощі з читанням можуть викликати почуття незахищеності та ізоляції серед однолітків. У деяких випадках такі труднощі призводять до низької самооцінки, страху перед письмовими завданнями та емоційної нестабільності, що може мати довгострокові наслідки для навчання. Сучасна наука, особливо логопедія, нейропсихологія, педагогіка, активно досліджує механізми розвитку писемного мовлення, пропонує нові методи діагностики та корекції. Встановлено, що традиційні підходи не завжди є достатньо ефективними, оскільки не враховують індивідуальні особливості дітей та складність взаємозв’язку мови та когнітивних процесів. Це актуалізує необхідність розробки нових корекційних програм, які б відповідали сучасним науковим уявленням і потребам дітей. Однією з ключових проблем є недостатня розробленість теоретико-методологічної бази, що пояснюється складністю феномену розладів писемного мовлення. Відсутність єдиного підходу до діагностики та корекції ускладнює роботу фахівців і педагогів, які працюють з дітьми, які мають подібні труднощі. Тому нагальним є створення комплексних методик, що поєднують знання з різних галузей науки та враховують специфіку мовленнєвого розвитку молодших школярів. З огляду на вищезазначені аспекти дослідження розладів писемної мови є надзвичайно важливими та актуальними. Впровадження інноваційних корекційних методів покращить якість навчання, сприятиме соціальній адаптації дітей, допоможе уникнути психологічних бар’єрів, пов’язаних із труднощами письма. Удосконалення діагностичних підходів та розробка ефективних програм підтримки дітей з порушеннями писемного мовлення сприятиме їх успішному включенню в освітній процес та загальному розвитку мовленнєвих навичок. Мета дослідження – виявити ефективні методи та підходи до корекції порушень писемного мовлення дітей молодшого шкільного віку. Цілі дослідження: 1. Проаналізуйте сучасний стан досліджень проблеми розладів писемної мови. 2. Визначити психолого-педагогічні та нервово-психічні фактори, що впливають на формування писемного висловлювання. 3. Розробити та перевірити ефективні методи корекції. 4. Оцінити практичне значення запропонованих підходів у практиці школи. Предмет дослідження: процес формування літературної мови молодших школярів та методи діагностики та корекції порушень писемного мовлення. Теоретико-методологічні основи дослідження базуються на положеннях психології розвитку, теорії мовленнєвих порушень, методиці дефектології. Застосовувалися сучасні логопедичні концепції, розроблені Р. Лалаєвою, Л. Ф. Єфіменковою та іншими дослідниками. Методи дослідження включають аналіз наукової літератури, педагогічне спостереження, логопедичне обстеження, а також якісні та кількісні методи оцінки результатів корекційної роботи. Експериментальною базою дослідження є школи з інклюзивним навчанням та логопедичні кабінети навчальних закладів міста. Елементи наукової новизни полягають у розробці нових підходів до діагностики та корекції порушень писемного мовлення, які враховують сучасні психолого-педагогічні концепції, а також у розробці інтеграційних методик. Практичне значення дослідження полягає в можливості використання його результатів для вдосконалення логопедичної роботи, розробки навчальних програм, створення ефективних засобів підтримки дітей з порушеннями писемного мовлення.   РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ОСНОВИ ДОСЛІДЖЕННЯ ПОРУШЕНЬ ПИСЕМНОГО МОВЛЕННЯ У ДІТЕЙ МОЛОДШОГО ШКІЛЬНОГО ВІКУ 1.1 Сучасний аспект проблеми попередження порушень писемного мовлення у дітей молодшого шкільного віку Для сучасної української логопедії велике значення має актуальність проблеми профілактики дислексії у дітей з порушеннями мовлення шляхом розробки нових науково-методичних засад. В останні роки науковці та практики приділяють велику увагу процесам читання, які входять до структури писемного мовлення, розвитку вроджених читацьких задатків, формуванню навичок читання в умовах нормального мовленнєвого розвитку, а також особливостям дітей. з порушеннями мовлення в набутті навичок читання. За даними різних авторів, стійкі труднощі з читанням (дислексія) виявляються у 3-10% дітей молодшого шкільного віку без серйозних мовних розладів і майже у третини дітей з порушеннями навчання у віці 7-9 років. [1, с.5] Велика поширеність дислексії в початковій школі та недостатня ефективність логопедичної роботи, спрямованої на виявлення, попередження та корекцію дислексії, призводять до труднощів у навчанні в цілому, неможливості опанування повного мовного циклу в початковій школі, стійких труднощів. в отриманні академічних знань. У зв’язку з цим особливого значення набуває проблема визначення схильності до дислексії у дітей дошкільного віку (А.П. Воронова, Л.Ф. Єфіменкова, Г.Г. Мисаренко, Т.Б. Філічева та ін.). Проте, як свідчать дослідження психолого-педагогічної літератури, проблема аналізу передумов формування писемного мовлення дітей дошкільного віку досліджена недостатньо. Для вирішення цієї проблеми необхідна розробка спеціальних діагностичних методик для виявлення груп ризику дислексії, а також напрямків і методів корекційно-логопедичної роботи для попередження труднощів читання у дітей дошкільного віку, особливо в умовах ПМР. В останні роки у вітчизняних і зарубіжних наукових дослідженнях з проблеми дислексії молодших школярів підкреслюється, що дислексія є наслідком недостатньо сформованої функціональної основи процесу читання. [1, с.5-6] Серед психічних функцій, які лежать в основі розуміння прочитаного, вчені виділяють усну мову (мовні та фонематичні структури, лексико-граматичні структури), просторове уявлення, зорове сприйняття, зорово-моторну координацію, послідовну обробку, слухову та вербальну пам’ять, увагу. Вчені підкреслюють, що поєднання цих компонентів може перешкоджати розвитку навичок читання (В.М. Ільїна, О.М. Корнєв, Р.І. Лалаєва). Тому профілактика дислексії у дітей з ПМР має базуватися на вивченні лінгвістичних та екстралінгвістичних функцій, які є основою формування навичок читання. Проте дані про рівень сформованості окремих показників розумового розвитку дітей самі по собі не можуть дати об'єктивних висновків про функціональну основу читання. Тому вибіркове вивчення окремих компонентів у процесі діагностики та корекції порушень писемного мовлення значно послаблює та знижує ефективність зусиль щодо їх профілактики та подолання. Комплексна діагностика, що включає всі психологічні компоненти розуміння прочитаного, також дозволить виявити рівень розвитку кожного психологічного компонента, який є основою формування розуміння прочитаного, виявити групи ризику дислексії та вжити відповідних профілактичних заходів. . заходи допомоги кожній дитині окремо. [1, с. 6] Більшість досліджень дислексії спрямовані на пошук внутрішніх механізмів її розвитку. Біологічні та когнітивні аспекти, які традиційно відносять до внутрішніх факторів, зосереджені на виявленні причин шляхом пошуку різноманітних процесів дислексичної активності, тобто так званих «збоїв» у порушенні розвитку дитини. Біологічний аспект дослідження дислексії полягає у виявленні органічних, як правило, генетичних причин дислексії. У міжнародній літературі ця тенденція найчастіше представлена в рамках теорії великоклітинних дефектів. Відомо, що великі клітинні тракти (ВКТ), представлені великими нейронами, забезпечують координовані рухи очей (у тому числі під час читання), зосереджену зорову увагу, швидкий аналіз слухової та зорової інформації, а також безперервність (послідовність) сприйняття слухового та зорові подразники. [1, с. 6-7] Оскільки читання в першу чергу формується на основі вербальних і зорових маніпуляцій, вчені приділяють найбільшу увагу вивченню саме цих психічних функцій. Сучасна логопедія розробила дві основні концепції, що пояснюють розвиток труднощів читання у дітей: порушення зору та фонологічні порушення. Прихильники концепції порушення зору (переважно зарубіжні вчені) пов'язують розвиток дислексії з порушенням зорового аналізу і синтезу, труднощами візуально-просторового сприйняття і значним зниженням зорової уваги і зорової працездатності. Прихильники концепції фонологічних розладів розглядають проблему дислексії як наслідок порушення усного мовлення. Тут важливу роль відіграє сприйняття фонем і недостатній розвиток звукового аналізу та синтезу. Засновником цього напрямку є російська вчена Р.Є. Левіна. Левіна розглядає дислексію як компонент загального або недорозвиненого фонолого-фонематичного недорозвинення мови у дітей. [1, с. 7] Концепція нової української школи зазначає, що йде активне зростання всі діти, які гостро потребують довготривалої та індивідуальної психолого-педагогічної, соціальної, медико-санітарної та логопедичної допомоги фахівців. Наші школи ще недостатньо підготовлені до таких заходів. Активний сучасний дослідження спеціалістів різних галузей щодо контролю за дітьми молодшого віку дітей шкільного віку з письмом підтверджують факт явища дисграфії поширюється в Україні. Це створює проблеми та заважає студентам повноцінно опанувати письмове висловлювання та різні предмети мовного циклу. Увімкнено на сучасному етапі розвитку побудови навчально-корекційно-розвивальної процес не дозволяє чітко окреслити та визначити структуру складності порушення писемної мови у дітей. Необхідно забезпечити і поєднувати логопедичні заняття із заняттями української мови сприяти формування мовної та мовленнєвої компетенції у дітей. [2, с. 603] Стосовно механізмів порушення писемного мовлення багато авторів (С. С. Мнухін, Н. Ф. Суворова, О. П. Таїров) вказують на недорозвинення багатьох психічних функцій, процесів аналізу, синтезу, узагальнення. Ознаки недорозвинення усного мовлення у молодших школярів спочатку досліджують під час індивідуального обстеження дитини та оцінюють наявність чи відсутність дисграфії у співвідношенні з якістю письмового мовлення, а потім визначають її тип. Розлади письма вивчаються з точки зору процесів, необхідних для набуття грамотності, тобто розвитку фонологічних принципів письма. Враховуючи особливості кожного виду дисграфії, вченими-логопедами (І. М. Єфіменкова, В. А. Ковшиков, О. М. Корнєв, Р. І. Лалаєва, Г. Г. Мисаренко, І. М. Садовнікова та ін.) розглядаються різні методи корекції, серед яких наступні. найпоширеніший. Більшість методів подолання дисграфії спрямовані на виявлення та корекцію мовних труднощів дітей. Це пояснюється тим, що доведено, що дисграфія в багатьох випадках є результатом недорозвинення всіх елементів мови (фонології, мовлення, словникового запасу та граматики). Це також підтверджується тим фактом, що молоді школярі не можуть адекватно розпізнавати фонеми зі схожими артикуляційними та акустичними властивостями на слух. У них також недостатній словниковий запас, що призводить до спотворення, пропусків, плутанини, заміни слів через нерозуміння їх значення. Логопедична робота з виявлення та подолання дисграфії у дітей молодшого шкільного віку може проводитися за допомогою кількох методичних підходів. Одна з них базується на результатах логопедичної діагностики студентів з дисграфією, що відповідає сучасній логопедичній теорії. Після аналізу діагностичних даних логопед виявляє недоліки функціональної системи письма учня (переважно лінгвістичного), визначає види та поєднання різних труднощів письма, враховує наявні методичні рекомендації щодо подолання різноманітних труднощів письма та подальшої корекційної роботи. Планування. Ця робота проводиться на невеликих групах людей з однаковим типом дисграфії та однакового віку або індивідуально. В даний час проводяться численні дослідження, спрямовані на розробку основних принципів, напрямів, методів і змісту логопедичної роботи з корекції дисграфії.