Зразок роботи
Орієнтовні питання до комплексного кваліфікаційного екзамену
Теоретичні питання з відповідями:
1. Логопедія як наука. Визначення, предмет, об'єкт логопедії, мета та завдання логопедії. Її зв'язок з іншими науками.
Логопедія є науково-педагогічною дисципліною, що вивчає проблеми мовленнєвого розвитку та виправлення порушень мовлення. Предметом логопедії є вивчення закономірностей розвитку мовлення, його структури та функціонування. Об'єктом є людина з порушеннями мовлення. Метою логопедії є виявлення, корекція та попередження різноманітних порушень мовлення. Завдання логопедії полягає у вдосконаленні мовленнєвих навичок, а також розвитку сприйняття та репродукції мови. Логопедія має широкий зв'язок з іншими науками, зокрема з психологією, медициною, педагогікою, фонетикою та іншими галузями, оскільки вона спирається на їх методи та знання для вирішення проблем мовленнєвого розвитку.
2. Поняття про мовленнєве порушення. Співставлення норми і патології у мовленнєвому розвитку дітей. Причини мовленнєвих порушень.
Мовленнєве порушення - це будь-яке відхилення від норми у розвитку мовлення, що може виявлятися у різних аспектах, таких як фонематика (звукова структура мови), лексика (словниковий запас), граматика (правила словоузгодження та сполучення слів), синтаксис (побудова речень), а також у практичному використанні мови в комунікативних ситуаціях.
Співставлення норми і патології у мовленнєвому розвитку дітей передбачає порівняння типового розвитку мовлення з відхиленнями, які виходять за межі цієї норми. Наприклад, відхилення можуть включати затримки у мовленнєвому розвитку, недостатність мовленнєвих навичок для віку дитини, неправильну артикуляцію звуків, порушення граматики або зворотність розвитку мовлення.
Причини мовленнєвих порушень можуть бути різноманітні і включати генетичні передавання, невідповідність розвитку структур мовлення в мозку, вроджені вади, навчальні проблеми, соціокультурні фактори, недостатність стимуляції мовленнєвого середовища, травми чи хвороби головного мозку, а також інші медичні, психологічні та соціальні чинники.
3. Анатомо -фізіологічні механізми мовлення.
Анатомо-фізіологічні механізми мовлення включають у себе різноманітні процеси, які забезпечують продукцію та розуміння мовлення. Основні аспекти анатомо-фізіологічних механізмів мовлення включають:
Органи мовлення: Це апарат, який включає гортань, голосові зв'язки, ротову порожнину, язик, губи, щелепи та м'язи обличчя. Ці органи використовуються для артикуляції звуків та формування мовлення.
Нервова система: Центральна та периферійна нервові системи контролюють мовлення. Мовлення виникає в мозкових ділянках, що відповідають за мовленнєву обробку, таких як кора мозку та мовленнєва область.
Координація мовленнєвих м'язів: Для правильної артикуляції звуків потрібна точна координація м'язів, що контролюють рухи губ, язика та гортані.
Продукція звуків та формування слів: Мовлення включає фонематичний, лексичний, граматичний та семантичний аспекти, які вимагають точної координації анатомо-фізіологічних механізмів.
Слухова система: Слухова система необхідна для сприйняття мовлення, розрізнення звуків та розуміння мовлення.
Узгоджена робота цих анатомо-фізіологічних механізмів дозволяє людині виробляти та розуміти мовлення.
