Зразок роботи
ВСТУП
Актуальність дослідження. Найнеобхіднішим чинником розвитку сучасного суспільства є не що інше, як виховання високоосвічених людей. І саме оволодіння всіма багатствами рідної мови є, без сумніву, головним критерієм цього виховання. Тому одним з найвагоміших проблем навчальних закладів є не що інше, як формування правильного усного мовлення підростаючого покоління.
Розвиток мовлення завжди стоїть на першому місці у дитячому вихованні, звідси і актуальність проблеми з усунення порушень звуковимови при дизартрії.
Факт збільшення кількості дітей дошкільного віку, котрі мають порушення мовленнєвого розвитку (Н.В.Вісневська, Н.В.Манько, С.Ю.Конопляста, В.М.Синьов, В.В.Тарасун, В.В.Тищенко, М.К.Шеремет та ін.), вимагає перегляду методів та форм виховання та навчання зазначеної категорії дітей. Досить гострою проблемою логопедичної галузі на сьогодні є проблема дизартрії, корекція якої має важливе медико-педагогічне, психологічне та соціальне значення.
Проблема діагностики та корекції стертої дизартрії висвітлена в роботах Л.В. Лопатіної, Р.І. Мартинової, І.Б. Кареліної, М.П. Давидової, О.М. Мастюкової, Є.Ф.Соботович, В.В.Тарасун та ін.
Дослідження учених і практиків за останні роки наголошують на тривожній тенденції зростання кількості дітей, яким властиві порушення розвитку, причина яких, очевидна ‒ різні біологічні, соціально-психологічні, екологічні, та інші чинники, а також їх поєднання. Тому особливо гостро встають питання раннього розпізнавання, кваліфікованої діагностики і вибору адекватних методів корекційної дії в роботі з дітьми дошкільного віку. Чим раніше буде почата корекційна робота, тим з меншими утрудненнями йтиме їх руховий, мовний і інтелектуальний розвиток.
Тому проблема особливостей порушення звуковимови дiтей при дизартрії ввважається ще більш актуальнішою, ніж дослідження розитку мовлення дітей з нормованим розвитком. Адже порушення мовленнєвих процесiв завдає великої перешкоди під час спілкування і соціалізації дитини в цілому.
Власне актуальність та недостатня розробленість проблеми і послугували вибором теми дослідження: «Особливості корекції рухових і мовленнєвих порушень у дітей з дизартрією».
Мета роботи: дослідити особливості корекції рухових та мовленнєвих порушень у дітей з дизартрією.
Об'єкт дослідження: діти з дизартрією.
Предмет дослідження: корекція рухових та мовленнєвих порушень у дітей з дизартрією.
Для реалізації мети дослідження необхідно вирішити наступні завдання:
1. Визначити та дати характеристику дефекту при дизартрії, навести класифікаційні ознаки дизартрії.
2. Надати клініко-психологічну характеристику дітей з дизартрією.
3. Дослідити аспекти активізації корекційної роботи з розвитку психо-мовленнєвої та рухової сфери у дітей з дизартричними розладами.
В роботу впроваджувалися теоретичні методи дослідження: вивчення та аналіз загальної, спеціальної психолого-педагогічної, методичної та логопедичної літератури; вивчення та узагальнення досвіду з даної проблеми.
Практичне значення: результати дослідження можуть бути використані студентами під час проходження психолого-педагогічної практики, написанні дослідних та наукових робіт, проведенні логопедичних занять у закладах дошкільної освіти.
Структура курсового проекту: робота містить вступ, два розділи, висновки, список використаних джерел (19 найменувань). Повний обсяг роботи становить 44 аркуші, з них 40 аркушів основного тексту.
РОЗДІЛ 1. ТЕОРЕТИЧНІ ЗАСАДИ ЕТІОПАТОГЕНЕЗУ ДИЗАРТРІЇ
1.1. Визначення та характеристика дефекту при дизартрії
Дизартрія − тяжке порушення мови, що супроводжується розладом артикуляції, фонації, мовного дихання, темпо-ритмічної організації та інтонаційного забарвлення мови, внаслідок чого вона втрачає свою членороздільність і виразність. Серед дітей поширеність дизартрії становить 3–6%, проте останніми роками простежується виражена тенденція до збільшення кількості дітей з цією патологією. У логопедії дизартрія входить до трійки найпоширеніших форм порушень усного мовлення, за частотою поступаючись лише дислалії і випереджаючи алалію [2, c.56].
Патогенез дизартрії визначається органічним ураженням центральної і периферійної нервової системи під впливом різних несприятливих зовнішніх (екзогенних) факторів, що впливають у внутрішньоутробному періоді розвитку, у момент пологів і після народження. Оскільки в основі патогенезу дизартрії лежать органічні ураження центральної і периферичної нервової системи, це мовне порушення також вивчають фахівці з неврології та психіатрії [6, c.122].
Особливістю дизартрії у дітей є часто її змішаний характер з поєднанням різних клінічних синдромів. Це пов'язано з тим, що при впливі шкідливого фактора на мозок, який розвивається, пошкодження частіше має більш поширений характер, і тим, що ураження одних мозкових структур, необхідних для управління руховим механізмом мовлення, може сприяти затримці дозрівання і порушувати функціонування інших систем. Цей фактор визначає часте поєднання дизартрії у дітей з іншими мовленнєвими розладами (затримкою мовленнєвого розвитку, загальним недорозвиненням мовлення, моторною алалією, заїканням). У дітей ураження окремих ланок мовленнєвої функціональної системи в період інтенсивного розвитку може призводити до складної дезінтеграції всього мовленнєвого розвитку в цілому.
У цьому процесі певне значення має ураження не тільки власне рухової ланки мовленнєвої системи, але і порушення кінестетичного сприйняття артикуляційних поз і рухів. При дизартрії чіткість кінестетичних відчуттів часто порушується і дитина не сприймає стан напруженості, або, навпаки, розслабленості м'язів мовленнєвого апарату, насильницькі мимовільні рухи або неправильні артикуляційні уклади. Зворотня кінестетична аферентація є найважливішою ланкою цілісної мовної функціональної системи, що забезпечує постнатальне дозрівання коркових мовленнєвих зон [8, c.7-8].
Отже, слід зазначити, що при даній проблемі ми спостерігаємо неправильну вимову всіх груп звуків. І вся справа в роботі нервів, які пов’язують наш мовний апарат і ЦНС. При дизартрії спостерігається недостатня робота цих нервів.
Даній хворобі властиві слідуючі особливості:
невиразна мова;
порушення голосоутворення;
неправильний ритм, темп і інтонація [7, c. 9].
