ВИКОРИСТАННЯ ЗАСОБІВ АРТ-ТЕРАПІЇ У КОРЕКЦІЇ МОВЛЕННЄВИХ ПОРУШЕНЬ У ДИТЯЧОМУ ВІЦІ (ID:930535)

ВСТУП Актуальність досліджуваної теми. Сучасний етап розвитку та розбудови України потребує новітніх, інноваційних рішень в умовах світової глобалізації, інтеграції, важливо розуміти, що кожна людина має пройти тривалий шлях у процесі самореалізації та саморозвитку, щоб сприяти всебічному розкриттю творчого, інтелектуального потенціалу нації. Перші кроки у цьому напрямі ми починаємо робити практично з народження, і якщо бути більш точними, на думку психологів, з 1,5 – 2 років. Починаючи з цього вікового етапу діти вже ходять, активно досліджують світ і відкриті для отримання нових знань, навичок та реалізації власних природних здібностей. Встановлюється, що розвиток особистості має проходити етапно та поступово з урахуванням чинників що впливають на становлення людини: біологічні (спадковість та індивідуальні особливості), навколишні чинникі (соціальні умови, клімат, наявність значущого оточення), діяльність (встановлення соціальних контактів, спілкування, формування мотивації діяльності тощо). Вбачається, що з кожним роком, з’являється все більше дітей, з особливостями формування та розвитку мовленнєвої сфери, що потребує пошуку потенційно нових шляхів для розробки корекційних програм та долучення актуальних технік та технологій взаємодії з дітьми, в яких наявні особливі освітні потреби (з урахуванням особливостей мовлення та психологічних механізмів сприйняття мови). Така актуальна проблема, перш за все потребує формування компетенцій щодо корекції порушень, зокрема завдяки використанню засобів арт–терапії та влучному використанню різноманітних технологій. Проблематика дослідження. Згідно зі статистичними даними, кількість дітей дошкільного та молодшого шкільного віку в Україні (згідно з даними Департаменту освіти та науки України за 2021 рік) в яких діагностовані порушення мовлення, становить близько 50% та 17%, відповідно. На противагу, у 2017 році, частка порушень складала у тій же віковій групі – в середньому на 5–8%, що становить відповідно 41% та 12%. Отже, можливо припустити, що з одного боку, різноманітні зовнішні чинники негативно впливають на розвиток проблематики (особливості соціальних обставин, педагогічна занедбаність дитини тощо) також слід враховувати розуміння фахівцями доцречних технологій та методів взаємодії з дітьми, з метою розвитку мовлення та формування комунікативних компетентностей. Таким чином, вважаємо, що обрана для дослідження тема: «Використання засобів арт-терапії у корекції мовленнєвих порушень у дитячому віці» є актувальною на сучасному етапі. Ступінь розробленості проблематики та позиція науковців. Зазначимо, що досліджувана проблематика висвітлена в працях багатьох науковців, серед яких можливо виокримети: А. М. Богуш, Т. Л. Пономаренко, З. П. Ленів, Л. Бадалян, В. Вілюнас, Г. Чайченко, Ю. В. Рібцун та інших [1, 2, 12, 17]. Але, встановлюється, що освітлювана тематика потребує систематизації існуючих досліджень, з метою узагальнення вже отриманих знань у галузі та встановлення подальшого вектору перспективи розробленості проблематики. Об’єкт дослідження – мовленнєві порушення у дитячому віці. Предмет дослідження – технології арт-терапії у подоланні проблем мовленнєвого розвитку у дитячому віці. Мета дослідження – теоретично обґрунтувати та систематизувати уявлення щодо використання засобів арт-терапії у корекції мовленнєвих порушень у дитячому віц. Відповідно до зазначеної мети роботи нами поставлені такі завдання дослідження: 1. Дослідити поняття та особливості мовленнєвих порушень у дитячому віці. 2. Розглянути засоби та форми корекції мовленнєвих порушень у дитячому віці. 3. Сформувати уявлення про засоби арт-терапії, як засіб корекції мовленнєвих порушень у дитячому віці. 4. Дослідити методику використання засобів арт-терапії у корекції мовленнєвих порушень у дитячому віці. 5. Визначити технології арт-терапії у корекції мовленнєвих порушень у дитячому віці: досвід застосування. 6. Підвести підсумки дослідження, сформулювати висновки. Для досягнення мети дослідження та розв’язання поставлених завдань застосовували такі методи дослідження: - теоретичні: аналіз, синтез, класифікація, узагальнення для вивчення сучасного стану дослідження проблеми в існуючий теорії та практиці і визначення поняттєвого апарату дослідження. Практичне значення одержаних результатів полягає в аналізі ефективності використання запропонованих методів співпраці з дітьми шляхом застосування технології арт-терапії та потенційно можливого впливу методики на формування всебічного розвитку дітей, зокрема у розвитку мовленнєєвих компетентностей у дітей, у яких діагностовано порушення мовлення. Структура роботи. Курсова робота складається зі вступу, двох розділів, загальних висновків, списку використаної літератури (30 найменувань). Загальний обсяг роботи – 32 сторінки, з них основного тексту – 27 сторінок. Робота містить 2 рисунки. РОЗДІЛ 1. ТЕОРИТИЧНІ ЗАСАДИ ЗАСТОСУВАННЯ КОРЕКЦІЇ МОВЛЕННЄВИХ ПОРУШЕНЬ У ДИТЯЧОМУ ВІЦІ 1.1 Поняття та особливості мовленнєвих порушень у дитячому віці Серед порушень психофізичного розвитку у дітей дошкільного віку вади мовлення спостерігаються чи не найчастіше. І це не випадково. Мовлення дуже складна психічна функція. Його нормальний розвиток можливий лише за умови сформованості мислення, уваги, пам’яті, сприймання (насамперед слухового, зорового), рухової сфери дитини. Будь - яке відхилення у розвитку названих процесів обов’язково позначається на стані мовлення дитини. Мовленнєві проблеми в подальшому житті дитини спричинюють погану успішність у школі. Внаслідок цього – знижена самооцінка, закомплексованість, неврози. Порушення мовленнєвого розвитку та звуковимови мають діапазон від простої заміни звуків до неможливості розуміти або використовувати мовлення під час комунікації [1]. До мовленнєвих порушень належать: дислалія (порушення звуковимови); порушення голосу (дистонія та афонія); ринолалія; дизартрія; заїкання; алалія; афазія (повна або часткова втрата мовлення, спричинена органічним локальним ураженням головного мозку); загальний недорозвиток мовлення; порушення письма (дисграфія) та читання (дислексія) [1, 9, 11]. Виділяють два основні види алалії: моторну та сенсорну. При моторній алалії грубо порушується розвиток власного мовлення дитини, але збереженим (в основному) залишається розуміння мовлення інших. Мовлення дитини формується зі значним запізненням (перші фрази з’являються після 3 років), а у тяжких випадках мовлення може з’явитися лише у шкільному віці. Навіть за умови постійного логопедичного супроводу воно залишається недосконалим. Особливо страждають читання та письмо. При сенсорній алалії грубо порушується розуміння мовлення. Дитина, не розуміючи оточуючих, не в змозі засвоювати словесні (вербальні) знання про довкілля. Власне мовлення дитини практично не формується або формується спотворено. Такі діти часто нагадують глухих, але, на відміну від глухих і дітей зі зниженим слухом, їхній фізичний слух За обох форм алалії корекції потребують не лише звуковимова, а й словник дітей, граматична будова мовлення, читання та письмо. Заїкання – це порушення мовлення досить поширене серед дітей різного віку. Часто заїкання спостерігається також у підлітків і дорослих. Логопедична робота при заїканні спрямована на розвиток мовленнєвого дихання, плавності та мелодійності мовлення. Слід знати основні правила мовлення при заїканні: - добре подумай про те, що хочеш сказати, перш ніж почати говорити; - початок фрази слід говорити трохи тихіше та повільніше; - вдих і видих під час мовлення треба робити через рот; - вдих має бути коротким, але не різким, а видих – довгим і плавним, безшумним; - речення слід ділити на короткі ритмічні відрізки, кожен з яких вимовляється немовби злито, як одне слово; - не слід напружуватися під час розмови, постава має бути невимушеною. Дизартрія. Дизартрія – це порушення темпу, ритму, голосу, обумовлене ураженням центральної нервової системи. Іннервація забезпечує певний тонус м’язів, у тому числі і м’язів артикуляційних органів. Якщо вона порушена, виникають паралічі або парези. В одних випадках м’язи сильно напружуються (дитина не може розтягнути губи в усмішці, язик сильно відтягнутий у глибину рота і нагадує напружену кульку тощо), в інших – м’язи навпаки занадто розслаблені (язик великий, неповороткий, куточки рота опущені вниз, носогубні складки